Перш ніж я став католиком, у моєму тижні було три важливих дні: понеділок — день найстрашніший, що розпочинав робочий та навчальний тиждень; середа була днем переламним, сповненим надії, коли більша частина тижня уже позаду; і п’ятниця — благословенний останній день тижня, який впроваджував нас у вихідні.
Ставши католиком, однак, я почав відчувати нову вдячність за святість часу. Літургійний цикл надає рокові форми та сенсу, а кожен період приносить нове значення. Але літургійний рік ‒ це лише початок. Чи знаєте ви, що Мати‑Церква також присвоїла особливий сенс кожному дневі та місяцеві в році? Це справді так. Пропоную поглянути на значення кожного дня тижня для католика.
Неділя присвячена Пресвятій Трійці. Це цілком доречно, оскільки вона — перший день тижня, день, коли ми складаємо Богу Отцю, Сину і Святому Духові наші молитви, поклоніння і подяку.
У понеділок ми особливим чином згадуємо Ангелів. Ангели — могутні охоронці, й кожен із нас захищений одним із них. Багато святих мали велику побожність до Ангелів загалом і до свого Ангела‑хранителя зокрема. У деяких церковних спільнотах також — за традицією — у понеділок особливим чином вшановують Святого Духа, а от особливе заступництво Ангелів прикликають у вівторок.
У вівторок Церква вшановує святих апостолів. Католицька Церква є Апостольською, тобто заснованою на авторитеті і вченні апостолів, особливо — св. Петра, якому Ісус дав ключі від свого Царства. Також кожен єпископ це наступник апостолів.
Середа, за традицією, присвячена св. Йосифові. Церква вшановує його як свого опікуна і головного покровителя. Здається, зайве й пояснювати, роль, яку він відіграв у житті нашого господа та Його Пресвятої Матері. Тепер, коли Христос вознісся на небо, св. Йосиф продовжує здійснювати свою батьківську опіку над Христовим Тілом — Церквою.
Наш Господь установив Таїнство Євхаристії у четвер, тому цілком доречно згадувати це найбільше з Таїнств саме цього дня. Євхаристія — найбільший дар Бога для усього людства, адже сам Христос залишається з нами під видом Хліба та Вина. Який дар може бути більшим за цей?
Христа розіп’яли у п’ятницю, тому Церква завжди виділяла цей день тижня як день покаяння і жертви. П’ятниця завжди повинна бути днем каяття і днем, коли ми згадуємо цілковиту жертву Христа, яку Він склав, аби врятувати світ.
Можна подати довгий перелік теологічних причин того, чому саме субота присвячена Богородиці. Згадаємо лише те, що у Велику Суботу, коли усі інші залишили Христа в могилі, Марія залишилася Йому вірною, впевнено чекаючи воскресіння у перший день тижня.
Особливе значення мають також місяці, протягом яких ми можемо роздумувати над конкретними правдами нашої віри.
Так, у січні вшановуємо Пресвяте Ім’я Ісуса. Катехизм Католицької Церкви прекрасно підсумовує силу цього Імені: «Ім’я Ісуса містить усе: Бога і людину, і всю ікономію сотворення і спасіння. Проказуючи у молитві “Ісусе”, ми кличемо Його, звертаємось до Нього у нас самих. Його Ім’я — єдине, що містить ту присутність, яку воно знаменує. Ісус воскрес, і кожен, хто кличе Його Ім’я, приймає Сина Божого, який полюбив його і віддав себе за нього»(ККЦ, 2666).
Святе Сімейство це земне відображення Пресвятої Трійці. Роздумуючи над таємницями життя Родини з Назарета — особливим чином у лютому, — ми можемо побачити, що таке любов, послух і справжнє батьківство й материнство. Це також нагода пригадати, що сім’я це основа і суспільства, і Церкви.
Святий Йосип подібний до Бога‑Отця — мовчазний, але активний; він піклується про нас. Церква постійно просить захисту у цього святого, запрошуючи нас «ite ad Joseph» — іти до Йосифа, а особливу пошану йому віддаємо у березні.
Протягом двох тисяч років Церква охороняє скарб, яким є Євхаристія, уділяючи його вірним та проголошуючи, що це — сам Ісус. Недоречним стосовно Пресвятих Дарів є слово «занадто»: ми ніколи не можемо бути занадто віддані Євхаристії або віддати їй занадто багато шани. Квітень присвячений особливим роздумам та молитві перед Пресвятими Дарами.
Божа Матір уже давно асоціюється з красою квітів та приходом весни: вона так само прекрасна і є Матір’ю Господа нашого Ісуса Христа, Життя світу. У травні Церква вшановує нашу Преславну Матір коронаціями і процесіями на Її честь.
Пресвяте Серце Ісуса відкриває безмірну любов Бога до нас. Воно часто зображується у вогні, проколоте і розбите, але живе та пульсує любов’ю. Пресвяте Серце є також змістовним нагадуванням про людську природу нашого Господа, бо Його Серце то не лише гарний символ, але й фізична реальність. Над таємницею любові Бога до усього людства, якою палає Серце Ісуса, роздумуємо у червні.
Дорогоцінна кров Христа рятує нас від гріхів та дає надію на небеса. Святий Павло каже, що Ісус примирив «з собою все, чи то земне, чи небесне, встановивши мир кров’ю Його хреста» (Кол 1, 20). Без крові Христа, пролитої за нас, усе було би втрачено. У липні особливо вшановуємо Пресвяту Кров Господа нашого Ісуса Христа.
Серце Марії є серцем Матері, повним любові та милосердя до своїх дітей. Воно також є каналом, через який усі благодаті Бога сходять до нас. Марія — «наше життя, наша насолода і наша надія». Особливу шану Непорочному Серцю Марії віддаємо у серпні.
Окрім Ісуса, жодна людина не страждала більше, ніж наша Пресвята Мати. У досконалій слухняності волі Божій вона прийняла тортури, знущання та жорстоку смерть свого Сина задля нашого спасіння. Кожна мати знає: бачити страждання своєї дитини — найбільше страждання. Вона й досі носить у серці муки Свого Божественного Сина. У вересні Церква роздумує над Сімома Скорботами Пресвятої Діви Марії.
Розарій це один із найпотужніших видів зброї, якими володіє Церква. Святі, Папи, наш Господь і наша Свята Мати постійно закликають нас молитися цією простою, однак змістовною молитвою. Мати‑Церква виділила для Розарію цілий місяць — жовтень.
Душі у чистилищі багато страждають, однак не можуть молитися за себе. Вони — наші брати і сестри; усі ми — члени тіла Христового — маємо молитися і приносити жертви за тих, хто випередив нас у дорозі до Отця, просячи, аби вони могли спочивати у світлі Божої присутності. Особливим чином Церква молиться за усіх вірних померлих у листопаді.
У грудні роздумуємо над Непорочним Зачаттям Діви Марії. Це глибока таємниця єднання Марії — досконало і назавжди — зі своїм нареченим, Святим Духом. Їхній плідний союз зродив весілля неба і землі у Богочоловікові, Ісусі Христі. Ми будемо роздумувати над цією істиною цілу вічність.
«Католицьке» значення днів і місяців — це змістовне нагадування, що наше земне життя закінчиться, і ми не повинні його змарнувати. Як сказав псалмоспівець, «навчи нас дні наші рахувати, щоб ми дійшли до розуму доброго» (Пс 90, 12). Але передусім це нагадує нам, що час — це дар від Бога: з Ним і через Нього усі речі — святі, і ніщо не є без сенсу.
За матеріалами: Catholic Exchange
Переклад: Анастасія Подлюк, СREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
