Відпустові урочистості у санктуарії Летичівської Богородиці відбулися 5-6 липня.
Недільного вечора 5 липня 2020р. вігілійгною Святою Месою, яку очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський, розпочалися щорічні відпустові урочистості в санктуарії Матері Божої Летичівської.
Разом із владикою співслужили єпископи-помічники Кам’янець-Подільської дієцезії Ян Нємєц і Радослав Змітровіч та чисельна група священників. Хоча цьогоріч з огляду на карантинні обмеження до Летичева не йшли великі паломництва, однак малі групи вірних прийшли пішки або приїхали на велосипедах із різних куточків дієцезії, зокрема з Кам’янця-Подільського, Шаргорода, Немирова, Шепетівки, Хмільника. Дехто прибув по одному або сім’ями безпосередньо на Службу особистим транспортом.
«Паломництво відбулося, — сказав для CREDO єпископ- ординарій, — щоправда, в іншому, так би мовити, зменшеному форматі. Задовго перед його початком ми молились і просили Бога, щоб дав нам конкретний знак, оскільки влада забороняла масові зібрання. Взагалі, під час спілкування з представниками влади складалось враження, що ці заборони були викликані не так турботою про захист людей, як бажанням випробувати, до якої межі можна людьми маніпулювати. Але влада, яка не слухає голосу Бога — а голос народу це голос Бога, — може за це поплатитись. Історія дає чимало прикладів цього. Паломництво ж, попри все, відбулося. Йшли малими групами, я сам приєднався до однієї з них і пройшов від Маниківців до Деражні. Я дякую всім єпископам, священникам, усім мирянам, які сьогодні не побоялися зібратись тут. Адже цим вони дали прекрасне свідчення віри. Нинішній світ такого свідчення найбільше потребує. Боятись, я завжди це кажу, треба гріха. Бога треба любити».
З цими словами владика Леон ще кілька разів звертався до присутніх, дякуючи їм за участь в урочистості. «Дякую, що не злякалися. Диявол хоче нас застрашити, а боятись треба тільки гріха. Бога треба любити», — сказав він вже по закінченні Святої Меси.
«Пречиста Діва Марія, — сказала вінничанка Алла Боржемська, — є покровителькою нашої спільноти Руху Назаретанських Родин у парафії Матері Божої Ангельської. Акт віддання нашої спільноти під Її святу опіку відбувся саме тут, у Летичеві. Тому саме тут я по-особливому відчуваю близькість Бога. Я працюю в архіві — отже, моя робота пов’язана з минулим. А хочеться жити теперішнім. Негатив сьогоднішнього світу налаштовує на песимізм, на оптимізм налаштовує тільки зустріч із Богом. Моїх земних батьків вже немає серед живих, і Марія для мене як матір, чию підтримку я завжди відчуваю».
Перед початком Божої Служби її учасників привітав хранитель Летичівського санктуарію о.Адам Пшивускі: «Укотре на початку липня ми поспішаємо до цього святого місця, яке вже більш ніж 400 років тому обрала Марія. Тут Вона царює, тут Вона є нашою провідницею, тут Вона показує дорогу до життя. А справжнім життям є наш Господь — Божий Син. Ми приходимо, щоб у цьому місці, відзначаючи Її свято, зачерпнути з цього джерела — з таїнства Євхаристії, зі слухання Божого Слова — сили, необхідної для життя. Життя щороку і щодня приносить якесь нове випробування. Але ми, віруючі, знаємо, що ходимо під Богом і нашим життям керує Його воля. Він — наше життя, наше майбутнє, наше сьогодення. Тому запрошую до спільної молитви за світ, у якому ми живемо, за нашу країну, за ті різні ситуації, які нам треба пережити. Марія заступається за нас, і тільки в Ній ми можемо знайти справжню покровительку в наших справах. Тільки через Неї ми можемо віддати Господу наш біль і нашу радість, нашу надію і наше розчарування — все, з чим приходимо. Відкрийте свої серця на цей великий дар Божої благодаті, бо тут є джерело життя і справжнього щастя, і тут є майбутнє».
Подякувавши отцеві-настоятелю за «впровадження нас у дух літургії», єпископ Леон Дубравський додав : «Сьогодні кожен з нас, вдивляючись в образ Божої Матері, може отримати ті благодаті, про які з вірою проситиме. Всі їх отримаєте, тільки просіть із вірою. Просіть у Матінки Божої, і Вона, як у Кані Галілейській, випросить усе, про що проситимете. За деякий час побачите, і дамо свідчення».
Серед учасників Літургії була група людей, одягнених у небачені досі чорні шати. Це були члени Ордену Лицарів св.Йоана Павла ІІ — нового мирянського об’єднання, спільнота якого у подільському Хмільнику була заснована саме напередодні. «Ми завжди приходили сюди, щоб дякувати Марії, — сказала дружина провінціала Володимира Корчинського п.Тетяна, мати сімох дітей, яка очікує на восьме дитя, — і тепер приїхали з двома нашими синами. Зараз ми живемо в Польщі, і для нас тим більша радість, що, попри всі труднощі з карантином, ми змогли бути вчора в Хмільнику і сьогодні тут».
«Слово, яке нам сьогодні дає Бог, — сказав у проповіді єпископ Ян Нємєц, — це справді дуже чудове слово. Воно відповідає на наші проблеми, з якими ми сюди прийшли». Будуючи проповідь на читанні Євангелія з недільної Літургії, Його Преосвященство говорив: «У Євангелії ми чуємо: Того часу. В Святому Писанні цей час — це кайрос. Тобто час навернення, час спасіння. Бо час — це любов. У цей час, у цю мить, до нас приходить Любов. Любов, яка стала людиною; Любов, яка взяла тіло від Пресвятої Діви Марії. Ця Любов — Ісус Христос. Він відповідає на питання, як нам жити, щоб бути щасливими, як ми можемо любити Бога і ближнього, чому з нами стається те чи інше, чому в нашому житті є страждання».
Його Преосвященство зауважив, що в цьому уривку Євангелія Ісус, відповідаючи на прагнення нашого серця — «прагнення щастя, прагнення сенсу життя, — показує образ справжнього щастя, справжньої любові» та в нашій присутності звертається до Небесного Отця зі словами: «Прославляю тебе, Отче» і цим «показує нам тайну справжнього щастя, тайну, яка є у внутрішньому житті Бога. Ісус каже: Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, — Отця, який має владу над усім небесним і земним, який має владу і над коронавірусом, який має владу над твоїм стражданням, який має владу над твоїм прагненням, над усім, як каже св.Павло, небесним у тобі, але й над усім, що є в тобі земного. Ісус, відповідаючи нам, каже: Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти затаїв це від мудрих та розумних. Що означає слово це? Воно означає тайну щастя, тайну радості, тайну любові». Пояснюючи, від кого прихована ця тайна, владика Ян, посилаючись на Святе Писання, розкрив, у чому полягає різниця між справжньою мудрістю, яка походить від Бога, і диявольським «розумом», що прагне усім володіти і над усім панувати. «Ця тайна любові, тайна внутрішнього життя Бога закрита перед такими “розумними”. Не зрозуміє цієї тайни щастя той, хто мудрий як той змій (змій із третього розділу Книги Буття. — Авт.). Не зрозуміє той, хто постійно має претензії, хто хоче жити тільки для себе, хто хоче володарювати над іншими». І лише немовля, яке не хоче ні над ким володарювати, яке захоплено дивиться на обличчя батьків, яке вилазить на коліна батька чи матері та обіймає їх рученятами за шию, може осягнути цю таємницю. Слова ж «усе передане Мені моїм Отцем» означають досконалу любов Отця, який віддає Синові все, а не частину, тому що любить усім серцем.
Пояснюючи євангельські слова «ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити», єпископ пояснив, що в Святому Письмі слово «знати» часто означає не «володіти інформацією», а виступає синонімом слова «любити», означає «бути одне». Отця не можна пізнати інакше, ніж через Сина, а Син захоче відкрити тому, хто буде з’єднаний з Ним. «Ісус каже: прийдіть до Мене, бо тільки через Мене зможете прийти до Отця. Немає іншої дороги. Я — Дорога, Правда і Життя. Прийдіть до Мене, струджені і обтяжені», — пояснював єпископ Ян. Це не значить «струджені і обтяжені» цим паломництвом, яким ви йшли. Людина струджена і обтяжена, коли вона живе для себе. Коли хлопець кохає дівчину, він у дощ проїде на велосипеді 20 кілометрів, щоб її побачити. Ми струджені і обтяжені, коли ми нарікаємо, бо це від диявола. Ми струджені нашим гріхом. Ми струджені і обтяжені лише тоді, коли ми нікого не любимо, крім себе. Якщо ми любитимемо — постійно матимемо канікули. І шукатимемо, кому би ще зробити добре. Ми струджені і обтяжені нашим егоїзмом. Ви йшли сюди, до Матінки Божої, але ви не виглядаєте струдженими і обтяженими: ви радісні».
Завершуючи проповідь, владика назвав Діву Марію, «чиє серце було переповнене Божою любов’ю, найбільш покірною з усіх людей», і побажав «вчитись у Марії мати покірне серце», щоб «осягнути таку любов».
Учасники урочистості звернулись до Небесного Отця з молитвою за Церкву в країнах, де бракує священників; за мир в Україні та в усьому світі; за країни, де є перешкоди вільному проголошенню Євангелія; за паломників, які прийшли до Летичева; за померлих рідних і близьких.
По завершенні вігілійної Служби урочистість продовжило нічне чування, яке проводили члени руху «Євангеліє за життя». Заохочуючи взяти в ньому участь, о.Адам Пшивускі зазначив: нині нам щодня подають статистику померлих від COVID-19, але ніхто не говорить, скільки мільйонів безвинних дітей убито абортами. Він закликав присутніх своєю молитвою взяти участь у боротьбі за збереження життя самих найменших.
Урочиста Служба Божа, відправлена наступного дня, продовжила урочистість. Як і напередодні, в ній взяли участь всі троє єпископів Кам’янець-Подільської дієцезії, а очолив її єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Олександр Язловецький. І, як і напередодні, до її учасників звернувся з привітанням настоятель санктуарію. Нагадуючи, що триває Рік покликань, він заохотив молитися в намірах Папи Франциска, за всіх єпископів, щоб вони «були справжніми пастирями» і «прикладом віри та сили духа», за священників, «щоб вони були близько тих, до кого були послані», за монахів, монахинь, за духовні середовища, щоб вони «стільки часу віддавали кожного дня Богові, скільки їм забирає інтернет і мобільний телефон». Вітаючи єпископа Олександра, о.Адам сказав: «Ваше покликання народжувалося саме тут. Неодноразова участь у паломництвах, потім семінарія в Городку, потім служіння священником у нашій дієцезії, потім місія ректора Вищої духовної семінарії. Думаю, це місце Вам дуже дороге».
Відповідаючи на привітання, єпископ Олександр сказав: коли він навчався в семінарії, о.Адам викладав гомілетику — предмет про те, як проголошувати проповіді, — і не був щедрий на високі оцінки. «Тому, приїхавши сюди, — із гумором сказав владика, — я ще боюсь, як він оцінить мою проповідь!»
Владика поділився спогадами про паломництва до Летичева, в яких він брав участь ще підлітком. «Не знаю, чи моє покликання зародилось саме під час паломництв сюди, але думаю, що Матінка Божа якось готувала до цього рішення. А мала що готувати, оскільки, пам’ятаю, в перших паломництвах, в які я ходив, ми тут і молились, і знаходився хтось, хто показував цигарки і вів за собою десяток таких самих підлітків… Або хтось пропонував піти на дискотеку. З того часу я пам’ятаю, як важливо, коли є хтось, хто тримає дисципліну! Постійна участь у паломництвах до нашої Летичівської Богородиці прищепила особливу любов, повагу, пошану до цього місця».
Його Преосвященство розповів, що колись він знайшов в інтернеті кілька відеороликів про видатних жінок світу, жінок, які змінили хід історії. Там говорилось про єгипетську царицю Клеопатру, дуже часто — про св.Жанну д’Арк, про Катерину ІІ («хоча я так не вважаю», додав він), Маргарет Тетчер, Ангелу Меркель та інших. «Стало прикро, — сказав владика, — що серед усіх тих жінок не було Марії. Хтось скаже: «Але це ж Марія! Це не просто якась жінка — це ж Марія!» Однак же Вона не богиня. Ми знаємо, що Вона не богиня: вона людина. А якщо це перелік людей, які змінили хід історії, які вплинули найбільше, — то де Марія? Прикро, але невіруючі люди мають інші цінності, інші авторитети.
Але якби нас попросили назвати найбільш впливових жінок в історії — сором би нам був, якби ми не назвали Марію, і навіть тричі: Марія, Марія, Марія. Тому що для нас, християн, Вона найшанованіша, для нас Вона — жінка, яка змінила хід історії. Вона — найвідоміша, найулюбленіша, найрідніша. У перших християн любов до Марії була такою сильною, що їх не потрібно було заохочувати молитися за заступництвом Богородиці».
Єпископ Олександр розповів, як розвивалось католицьке вчення про Марію, про те, які єресі, пов’язані з Її особою, Церкві довелось подолати; торкнувся вшановування Діви Марії Православною Церквою, назвавши Богородицю «об’єднавчою ланкою» між католиками і православними, а прикрим фактом — те, що «нашу любов до Марії поділяють не всі християни». Навів слова св.Ансельма: «Не з браку довіри до Божого Милосердя прибігаємо ми Діви Марії, але зі страху перед власною негідністю». На закінчення проповіді владика побажав щиро любити Марію, «в цьому санктуарії чи в будь-якому іншому».
Як і напередодні, по завершенні Святої Меси до її учасників звернувся єпископ Леон Дубравський. Час, у який ми живемо, владика назвав часом «випробування віри». Він розповів про випадок із життя святої пам’яті о.Дажицького. Коли священника заарештували, він, ідучи в’язничним коридором, почув: «Настав час скласти іспит із віри». «Такий час іспиту з віри настав для нас», — сказав владика і попросив (це прохання він повторив кілька разів) молитись, особливо молитися Розарій, бо тільки молитва врятує країну, увесь світ, сім’ю: «Від того, скільки ми сидітимемо в інтернеті, не залежить ні наше майбутнє, ні те, які закони ухвалить Верховна Рада. Коли ж ми молимося Розарій, сам Бог перебуває з нами. Над світом нависла велика загроза і його спасіння залежить від нашої молитви». Його Преосвященство закликав «не соромитись бути святим» — відкрито визнавати перед людьми свою віру.
Учасники урочистості молились перед Пресвятими Дарами Коронку до Божого Милосердя, Лоретанську літанію до Пресвятої Діви Марії, Молитву до Летичівської Богородиці. Далі владика Леон запропонував усім залишитись навколішках і, дивлячись із вірою на Ісуса Христа, просити Його через заступництво Пресвятої Богородиці у своїх потребах. Сам же він під спів «Те Deum» обійшов храм і кожному уділив благословення Пресвятими Дарами.
Серед учасників урочистості був Генеральний консул Республіки Польща у Вінниці пан Дамян Цярціньскі. «Тиждень тому, — сказав п.Дам’ян, — я був у Кам’янці-Подільському, де в соборі свв.Петра і Павла ми святкували тридцяту річницю його повернення після довгих років, коли він не був храмом. І така доля спіткала багато храмів. Завтра у Вінниці, у братів-капуцинів, ми будемо святкувати 30-річчя першої Служби Божої після того, як їхній храм перестав бути комуністичним лекторієм. І це показує, що ця історія, коли віра була заборонена, коли не було свободи, продовжується. І ніде не сказано, що так не може бути знову. Це також показує, як багато залежить від нас, від нашої присутності тут, у санктуарії Божої Матері Летичівської, щоб ті часи не повернулись під іншою назвою чи в іншому вигляді».
Урочистість завершилась молитвою «Ангел Господній».
фінансово.
Щиро дякуємо!
