Нам здається , що ми присвячуємо багато часу та енергії на справи, пов’язані з Богом, вірою і духовністю, а потім через відчуття релігійної перенасиченості занедбуємо молитву…
Із молитвою пов’язана певна дуже тонка небезпека. Йдеться про помилки, наслідком яких є заміна молитви побожною активністю. Можливо, це звучить не надто серйозно, але може мати серйозні наслідки для нашого духовного життя.
Буває, що ми присвячуємо багато часу та енергії справам і заняттям, пов’язаним із Богом, вірою, духовністю, а потім через відчуття духовного перенасичення занедбуємо молитву. Є кілька перевірених способів, як завдяки цьому змарнувати своє духовне життя і стосунки з Богом.
Із чим не варто плутати молитву?
Це може бути різного роду побожне читання. Наприклад, книжки про молитву. Ви читаєте їх одна за другою, не можете спокійно пройти повз католицьку книгарню, щоб не спокуситися на якусь нову пропозицію. Те, що ви читаєте, зворушує вас, пробуджує добрі прагнення, — але з молитвою вам усе ще не по дорозі.
Ви схожі на людину, яка захоплюється автомобілями, має завжди під рукою правила дорожнього руху, докладно, з усіма подробицями, знає історію автомобілебудування, може годинами розмовляти про відомих гонщиків, але сама ніколи в житті не сідала за кермо або робить це дуже рідко й лише для того, щоб доїхати до найближчого магазину.
Видатний теоретик молитви. Омнібус із погляду християнської духовності. Він сам не молиться і всі ці знання ні до чого не приводять. Він міг би виголошувати тижневі реколекції про молитву і заочно захистити докторат із теології духовності, — але з Богом він не зустрічається.
Це фанат Святого Письма. Полиці його домашньої бібліотеки угинаються від прочитаних із захватом коментарів до всіх біблійних книг. Тільки ось сама Біблія заросла павутинням, бо через це наполегливе дослідження йому забракло часу та енергії, щоб її відкрити і послухати, що йому особисто каже Живий Бог у своєму Живому Слові.
Духовна обжерливість
Щоб було зрозуміло: немає нічого поганого в читанні релігійних книжок. Мало того, це навіть дуже потрібно і корисно. За умови, що це надихає або доповнює регулярне молитовне життя, а не становить його привабливий — бо працює інтелектуальним стимулятором — замінник.
Те ж саме стосується «духовної обжерливості», в яку ми не раз впадаємо. Така людина їздить із реколекцій на реколекції, годинами слухає в інтернеті одного проповідника за другим, але потім стає такою переповненою і змученою почутим, аж їй навіть не спадає на думку застосувати це на практиці. Її також знеохочуватиме прикре спостереження, що всі ці прекрасні речі, про які вона стільки слухала, не виглядають уже такими привабливими і не пробуджують таких глибоких емоцій, якщо їх застосовувати щодня.
Інший спосіб привести себе в духовну недієздатність — це безкінечні роздуми на теми релігійні чи будь-яким чином пов’язані з вірою. І знову, не йдеться про те, щоб не роздумувати глибоко про духовні речі!
Важливо тільки, щоб міркування на побожні теми не заступили нам розмов із Тим, Хто є їхньою справжньою метою. Це було б абсурдно, як, наприклад, у ситуації, коли нібито закоханий так інтенсивно думає про свою обраницю, аж тижнями не може знайти часу, щоб хоча б зателефонувати до неї, не кажучи вже про побачення.
Спільне мислення з Богом важливіше, ніж думати про Бога
Спокуслива привабливість таких роздумів полягає в тому, що вони, по суті, ні до чого не зобов’язують, особливо коли ми заглиблюємося у дедалі абстрактніші сфери. Тоді як діалог із Живим Богом загрожує покликанням, що може вимагати від нас відмови від комфорту — наслідку стабільності, яку ми так цінуємо.
Набагато більше, ніж роздумів про Бога, ми потребуємо співмислення з Богом. Розмови з Ним, слухання його Слова. Щоб саме Він відкривав нам правду про нас і реальність, у якій ми живемо. Щоб учив нас дивитися поглядом віри — Його поглядом — на події, людей, справи і нас самих. Щоби відправляв нас у дорогу, не дозволяючи затримуватися там, де нам подобається і де нам зручно.
фінансово.
Щиро дякуємо!
