Молитовна акція в рамках протесту проти свавілля влади міста відбулася 26 серпня 2020р. під стінами Міської ради у Коломиї.
Римо-католицька громада парафії св.Ігнатія Лойоли вимагала повернення будівлі монастиря, який разом із храмом становить один сакральний комплекс. До медичної реформи у будівлі функціонував шкірвендиспансер, але після його ліквідації приміщення хочуть віддати у довготривалу оренду з можливістю подальшого викупу. Саме проти цього і протестували парафіяни та небайдужі мешканці міста.
Ситуацію для CREDO прокоментував єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава. Владика брав безпосередню участь в акції та підтримує парафію у боротьбі за відновлення історичної справедливості від самого початку:
— У Коломиї ще до війни був комплекс, який належав отцям-єзуїтам, — храм св.Ігнатія Лойоли та монастир. 1946 року радянська влада усе це, звісно, забрала. Але після падіння Радянського Союзу парафії повернули тільки храм, а будівлю монастиря — ні. На той час у ньому розміщувалася лікарня. Нещодавно, у рамках медичної реформи, цей диспансер було ліквідовано і будівля перейшла у комунальну власність міста Коломиї. Щойно це сталося, ми, як парафіяльна громада, почали звертатися до міської влади з проханням повернути нам цю будівлю. По-перше, історично — це власність парафії, а по-друге – є велика потреба парафії у цьому приміщенні, щоб розмістити там навчальний молодіжний осередок, адже там насправді багато молоді, влаштувати світлицю чи садочок для дітей. Приміщення має 900кв.м.
Проте влада міста від початку ігнорувала наші прохання. Так, наче у Коломиї не існує римо-католицької парафії. А останнім часом з’явилися чутки про те, що приміщення віддадуть в оренду під музей ложок. Насправді у проєкті цього так званого музею передбачено ресторан та відпочинковий комплекс. Будинок є пам’яткою архітектури і його не можна перебудовувати, а можна тільки реставрувати.
Я не раз намагався зустрітися з мером міста, але щоразу отримував негативну відповідь — то карантин, то він зайнятий, то хворий… Але на найближчих сесіях міської ради цей будинок мав би бути переданий у довготривалу оренду якійсь приватній особі з можливістю подальшого викупу. Саме тому ми вийшли на вулицю. По-перше, щоб показати, що ми є, що ми існуємо як парафія, і наші права, як парафіян та як громадян України, порушуються. Тому що ми просимо про відновлення історичної справедливості і повернення нам нашої ж власності, а нас ігнорують. По-друге, ця будівля була збудована для душпастирських потреб і саме так має використовуватися. Поки там була лікарня, ми мовчали, з огляду на повагу до місця, де рятують людські життя та здоров’я. Але тепер, коли лікарню ліквідували, то вимагаємо повернення приміщення законному власнику. А по-третє, насправді ми єдині спадкоємці і мали би бути відразу поінформовані владою міста про те, що приміщення звільнилося і місто готове повернути його законним власникам, тобто релігійній громаді Римо-Католицької Церкви в Коломиї. Адже ми живемо у незалежній Україні, яка повинна турбуватися про відновлення історичної справедливості, яку свого часу порушила радянська влада.
Кілька днів тому ми зібралися перед мерією у Коломиї на спільну молитву, котра тривала півтори години, але мер до нас так і не вийшов. Вийшов секретар Ради міста і сказав, що він вперше про нас чує, що ніхто по цій справі ніколи не звертався, тому ми одразу цього ж дня подали ще одну заяву про розгляд питання повернення будівлі. Після нас був протест підприємців м.Коломиї, то до них мер вийшов, що показало нам, яка повага до громадян та виборців, із ким ми насправді маємо справу і які в кого пріоритети.
Першого або другого вересня має відбутися наступна сесія міської ради, на якій або буде розглядатися питання, яке нас цікавить, або буде зняте з порядку денного. Це побачимо. У кожному разі, якщо нас проігнорують, то ми плануємо вже більш масштабну акцію — з молитво, але і з конкретними вимогами. Мер міста буде змушений із нами зустрітися, незважаючи на карантин і червону (чи будь-якого іншого кольору) зону, яку оголосять. Ми не дозволимо передати цей будинок в оренду під так званий музей і будемо звертатися до обласної влади, а як буде потрібно, то й до президента України і Верховної Ради. Будемо оскаржувати міську владу Коломиї у порушенні прав релігійної громади і громадян України.