У свято Народження Пресвятої Діви Марії традиції християнського Сходу і Заходу нагадують про два чуда, пов’язаних із донькою Йоакима та Анни.
Народження Божої Матері вшановують і християнський Схід, і Захід. Літургійні та іконографічні традиції цього свята в різних конфесіях нагадують про чудо зачаття Богородиці безплідними батьками, які також не могли народити дитину через свій поважний вік. Але попри це Божа Матір стала помешканням, яке принесло на світ Христа — Спасителя і Царя Всесвіту.
Апокрифи
Обставини народження Божої Матері безпосередньо з Євангелія не відомі. У св.Матея і св.Луки згадку про Богородицю вперше знаходимо в розповіді про Її одруження з Йосифом і про Благовіщення.
У Євангелії св.Марка Божа Матір уперше з’являється аж у розповіді про публічну діяльність Христа, коли учні повідомляють Ісусові: «Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь» (Мк 3,32). У св.Йоана Мати Христа вперше з’являється в історії про чудо в Кані Галілейській.
Наші знання про народження Пресвятої Діви Марії переважно походять з апокрифічних джерел, здебільшого — з «Протоєвангелія Якова», яке описує життя Богородиці від Її народження аж до втечі в Єгипет через переслідування Ірода.
В іншому апокрифі того ж періоду з’являються імена батьків Марії — Йоаким та Анна.
Два великі чуда
Саме апокрифічна традиція мала вплив на святкування в Церкві Народження Божої Матері й багату, хоч і просту, символіку цього свята в іконографічній та літургійній традиції. Згідно з апокрифами, батько Богородиці, Йоаким, походить із дванадцяти колін Ізраїля. Він також мав бути людиною забезпеченою, можливо, займав престижну посаду в ізраїльському суспільстві.
Менше відомо про Анну, його дружину, матір Пресвятої Діви Марії і «бабусі Христа». Апокриф пише тільки, що пара прожила довгі роки у згоді й любові, але дуже страждала через те, що не могла мати потомство.
Але врешті, коли Анна була вже в похилому віці й з людського погляду вже точно втратила надію стати матір’ю, Бог обдарував подружжя донькою. Пізніше вона відіграє велику роль в історії Спасіння, завагітнівши від Святого Духа і народивши Спасителя.
Ікони та зображення Різдва Богородиці стосуються обох чудес: зачаття Божої Матері неплідними Йоакимом та Анною і надприродного зачаття Христа.
Ікона Народження Діви Марії
Провідний мотив обох чудес видно як у західній традиції — наприклад, у відомому образі Джотто XIV ст., який перебуває в каплиці Скровеньї в Падуї, — так і в іконах Різдва Богородиці східної традиції.
В іконах обох традицій переважають світлі кольори, які символізують радість від приходу на світ тієї, яка народить Спасителя людства і всесвіту.
У центрі ікони Різдва Богородиці показана св.Анна на ложі під час пологів. Часто її риси представлені так, щоб було очевидно, що на момент пологів вона була в похилому віці.
У цьому підході також видно певну схожість з іконою Народження Христа, яка показує Божу Матір у подібній, лежачій позі. На обличчі Анни та інших людей на іконі, зокрема св.Йоакима, який здаля спостерігає за пологами, на дальньому плані можна побачити здивування і недовіру, що могло статися таке чудо народження дитини.
Обійми в брамі і царські палати
Іноді на іконах також можна побачити іншу подію: Йоакима, що розмовляє з ангелом, який сповіщає про зачаття доньки. На деяких іконах також бачимо на дальньому плані Йоакима та Анну, які обіймаються з любов’ю на тлі брами чи будівлі, яка її нагадує. Це символ зачаття Богородиці, яка стала брамою для приходу на світ Спасителя.
Навколо Анни, яка народжує, показані жінки, що допомагають їй при пологах, із водою, рушниками та різними медикаментами. На деяких зображеннях видно також прислугу, яка приносить Анні одяг та їжу. Інтер’єр приміщень, де відбувається народження Марії, зазвичай багатий і гідний. Це символізує не лише матеріальний статус Йоакима та Анни, а й те, що тіло Божої Матері стане пізніше царськими палатами для народження Христа.
Ще один важливий елемент ікон Різдва Пресвятої Діви Марії — це зображення, зазвичай у нижній частині ікони, під ложем, на якому народжує Анна, Божої Матері у вигляді немовлятка, яке група жінок миє у маленькій ванні або діжці. Іноді замість ванни зображена колиска або дитяче ліжко, в якому спить Богородиця.
Зоря, що сповіщає про народження Сонця
Як видно, іконографія Різдва Богородиці не обмежується лише докладним описом фактів, пов’язаних із цією подією, а має глибоке теологічне значення. Народження Богородиці — це початок і заповідь народження Христа, коли завдяки народженню Божої Матері, а пізніше — Її Сина, людство зможе осягнуте вічне життя.
Під час великої Вечірні у переддень свята Різдва Богородиці східна Церква, яка зараховує це свято до 12 найбільших, молиться такими словами:
«Нехай сьогодні безплідна Анна радісно плескає в долоні, нехай сяє усе земне, нехай радіють царі, нехай веселяться священники, благословляючи Бога, нехай тішиться увесь світ, бо ось Цариця, незаплямована Наречена Отця, яка виросла з кореня Єсея. Вже не народжуватимуть жінки в смутку, бо розквітла радість і життя людей стає повним гідності. Вже не повертаються дари Йоахимові, бо плач Анни перемінився на радість. Радій зі мною, каже вона, увесь вибраний Ізраїлю, бо Господь дав мені духовний Палац Його Божої слави для спільної радості і веселості, на спасіння наших душ».
Потім, одразу після читання Євангелія з Вечірні, яке нагадує відвідини Марією Єлизавети, звучить фрагмент:
«Це день Господній, радійте люди, бо Палац Світла і Книга Слова життя вийшла з лона і Брама, звернена на Схід очікує приходу Первосвященника, Єдина, що приносить Єдиного Христа на світ для спасіння наших душ».
Східна гімнографія свята Різдва Богородиці часто використовує не лише образи сходу та брами, які сповіщають про народження Марією Христа, а й зображення Божої Матері як зорі, що заповідає народження Сонця, що символізує Божого Сина.
Нове житло Творця
Схожий підхід до Народження Пресвятої Діви Марії знаходимо і в латинській літургії. В Літургії годин у Годині читань на цей день бачимо роздуми св.Андрія, єпископа Криту, який каже:
«Народження Богородиці — це початок, а здійснення і закінчення — це єднання Слова з тілом. Ось приходить на світ Діва, їсть і росте, щоб бути Матір’ю Бога, Царя віків».
У формулюванні Святої Меси цього дня в колекті (молитві перед читанням Божого Слова) священник просить, щоб «материнство Пресвятої Діви стало початком нашого спасіння». В Євангелії читають фрагмент зі св.Матея про родовід Ісуса від Авраама, а наступний фрагмент нагадує про одруження Марії та Йосифа і видіння уві сні ангела, який сказав: «Йосифе, сину Давида, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого».
У літургії у надзвичайній формі в антифоні на вхід «Salva, sancta Parens» співають або декламують: «Радій, Свята Мати, яка народила Царя, що володіє небом і землею на віки вічні».
В «Алілуя» перед Євангелієм звучить секвенція: «Щаслива ти, Свята Діво Маріє, і всякої хвали найдостойніша, бо з Тебе народилося Сонце справедливості, Христос, наш Бог».
Святий Андрій Критський звертає увагу на дуже радісний аспект народження Пресвятої Діви Марії, кажучи: «Сьогодні бо збудована скинія Творця Всесвіту, сьогодні творіння, силою незбагненного задуму Бога, готує нове житло для Творця».
фінансово.
Щиро дякуємо!
