Ми з чоловіком — єдині діти у своїх батьків, а отже не маємо жодного досвіду спілкування між братами і сестрами.
Тому, очікуючи на другу доньку, ми дуже переймалися тим, як це сприйме перша. Розуміючи, що поява нового члена сім’ї — це завжди стрес, уникнути якого не вдасться, ми прагнули зробити усе для того, щоб він минув максимально безболісно. Зараз ми можемо впевнено сказати, що наші дівчатка одна одну обожнюють і стоять одна за одну горою, незважаючи на дрібні конфлікти й суперечки, без яких життя сиблінгів неможливе взагалі.
Що ж робити, щоб виховати дітей як друзів, а не як постійних суперників? Нижче зібрано кілька порад, які я можу виділити, спираючись на власний пережитий досвід і «набиті ґулі». Зауважу, що різниця між нашими дітьми — лише півтора року. Це той вік, коли будь-які аргументи і пояснення ще не дуже працюють, тому поради стосуються насамперед батьківських дій.
Приділяйте якомога більше уваги старшій дитині
Буває так, що після появи у домі новонародженого мама цілковито присвячує себе догляду за ним, тоді як турбота про старшу дитину лягає на плечі бабусь або інших родичів. Варто взяти за правило щодня виділяти трохи часу, який би належав лише старшій дитині — нехай це буде навіть двадцять хвилин, протягом яких ви разом малюватимете або читатимете книжку. Дуже важливо час від часу знаходити можливість залишити маля на тата або на когось з інших помічників, щоби сходити вдвох зі старшою дитиною у зоопарк чи разом поїсти морозива.
Намагайтеся зберігати звичний порядок речей
Слід пам’ятати, що діти — дуже великі консерватори. Те, що для нас, дорослих, може видатися несуттєвим, здатне перетворитися для них на серйозний стрес. Певно, кожній мамі відомо про важливість певних ритуалів та предметів у житті дитини: розпорядок дій перед сном, улюблені іграшки під подушкою та казки на ніч. Потрібно подбати про те, щоби після появи малюка це залишалося незмінним, а зміни в побуті відбувалися поступово і не збігалися всі разом у часі (наприклад, влаштовувати повну перестановку у дитячій кімнаті водночас із поверненням мами з пологового — не дуже добра ідея).
Не забувайте про маленькі сюрпризи
Не секрет, що немовля потребує не лише уваги, а й постійних витрат на одяг, аксесуари для догляду, тощо. Старша дитина може помітити, що братикові чи сестричці постійно щось купують, тоді як її «оминають». Логіка, що це не забаганки, а просто побутові потреби малюка, тут не працює: у дитячій картині світу все набагато простіше. Тому слід взяти за правило класти до кошика щось і для старшої дитини. Нехай це буде зовсім недорога символічна дрібничка: набір наклейок, розмальовка, заколка для волосся. Важлива не цінність речі — важливий сам знак уваги до старшої дитини, підтвердження того, що про неї не «забули».
Залучайте до допомоги, але не примушуйте
Від перших днів появи малюка у домі слід м’яко залучати старшу дитину до догляду за ним. Навіть півторарічна дитина здатна подати мамі чистий підгузок чи вологу серветку, поки вона переодягає немовля. Тут треба діяти делікатно, у жодному разі її не змушувати, не нав’язувати дитині ролі «няньки», адже народження молодшої дитини — це виключно наша відповідальність. У разі відмови — не наполягайте, почекайте наступного разу; а при згоді — похваліть старшу дитину, підкресліть, що її допомога дуже цінна, бо для неї важливо відчувати, що батьки їй довіряють і на неї покладаються.
Дозволяйте дітям вивчати одне одного
Поширеною помилкою батьків є надмірний острах за малюка, ставлення до нього як до «кришталевої вази», через яке вони не підпускають до нього навіть інших членів родини. Обмежене спілкування з молодшою дитиною може призвести до того, що старша сприйматиме її як якогось чужинця, що відбирає час і увагу батьків. Дозволяйте старшій дитині торкатися братика чи сестрички, демонструйте власним прикладом, як це треба робити правильно, показуйте, як можна гратися з немовлям. Так між дітьми налагоджується самостійна комунікація без посередництва батьків, важлива для їхнього подальшого спілкування.
Привчайте до спільного розпорядку
Із перших днів потрібно працювати над тим, щоб розпорядок дня дітей максимально збігався. Звісно, коли йдеться про немовля, яке потребує частих годувань і регулярного сну, цей розпорядок не може бути від самого початку ідентичним; але можна починати з простих речей: купати маля у ванночці, поки інша дитина поруч хлюпається у великій ванні, годувати його водночас із вечерею старшої та разом вкладати спати (нехай малюк за ніч ще прокидатиметься не раз, але важливим є сам акт спільного відходу до сну). З часом це дозволить повністю перейти на синхронний розпорядок дня, що не лише значно полегшить життя батькам, а й привчить дітей до думки про їхню рівнозначність у сім’ї.
Вирішуйте конфлікти справедливо
У вирішенні дитячих конфліктів належить максимально керуватися поняттям справедливості. Так, потрібно пояснювати старшій дитині, що молодша ще не свідома своїх дій, не розуміє, що добре, а що погано, але разом із тим не можна зловживати постійним апелюванням до віку («поступися, бо ти ж старший», «віддай їй іграшку, бо вона маленька»), щоб не виробити у дитини почуття безпорадності перед долею лише через те, що вона — старша. З часом також варто поступово відходити від ролі арбітра, привчаючи дітей домовлятися між собою, якщо ситуація не потребує вашого втручання.
Показуйте приклад любові
Не «соромтеся» любові. Нам може здаватися, що прояви ніжності до молодшої дитини у присутності старшої можуть викликати ревнощі, тому варто від них утримуватися. Насправді ж батьки є для дітей найпершими вчителями любові, і тому наше ставлення до малюка слугує для старшої дитини прикладом. Пестіть дітей, обіймайте їх, говоріть, що ви їх любите, і що вони — найкращі у світі. Головне — не зосереджувати увагу на комусь одному: цілуючи одну щічку, одразу ж цілуйте й іншу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
