Ми не повинні бути фундаменталістами ані в науці, ані в релігії — вважає бр.Ґай Консолманьо, директор Ватиканської обсерваторії.
В інтерв’ю для SIR він прокоментував цьогорічну Нобелівську премію з фізики, яку отримали Роджер Пенроуз, Райнхард Ґензель та Андреа Ґез. Їх відзначено за дослідження над чорними дірами та їхнім впливом на розуміння механізмів управління Всесвітом.
Брат Ґай сказав, що дуже задоволений цьогорічним вибором лауреатів. Пенроуз, нагадав він, 2017р. брав участь у симпозіумі, який Ватиканська обсерваторія організувала на честь о.Жоржа Леметра, чия космологія стала основою для формулювання теорії Великого вибуху. «Пенроуз і Стівен Гокінг, який також заслужив на нагороду — але, на жаль, її не присвоюють посмертно, — заклали теоретичний фундамент для розуміння чорних дір у межах загальної теорії Ейнштейна», — пояснив ватиканський астроном. Згадуючи про вклад двох інших лауреатів, він зазначив, що навіть найкращі теорії мають бути «перевірені спостереженнями», і саме це зробили Ґензель і Ґез.
Брат Консолманьо пояснив, що чорні діри неможливо побачити, так само, як ніхто не бачив Бога, але знаємо, що Він є, бо спостерігаємо Його присутність у Його творінні та в Ісусі. Найбільше, що ми можемо побачити, — це тінь чорної діри, яку 2019р. зареєстрував телескоп «Горизонт подій» (Event Horizon Telescope). Ватиканський астроном зазначив, що «всяке наукове знання — це нитка в гобелені Всесвіту», так само як кожен молитовний порух і кожне поглиблення знання Святого Письма можна оцінити тільки в ширшому контексті історії спасіння.
На запитання, чи можна узгодити науковий прогрес із вірою, директор Ватиканської обсерваторії відповів: «Віру треба постійно стимулювати до зростання через відкриття діянь Бога у фізичному світі». Бо кожна дійсність «потребує іншої, щоб виконати те, чого сама не може». «Наука може очистити релігію від помилок і забобонів; релігія може очисти науку від ідолопоклонства і фальшивих абсолютів», — сказав астроном, цитуючи Йоана Павла ІІ.
«У дуже багатьох місцях Святе Письмо нагадує нам, що Бог створив фізичний Всесвіт, і що по суті “небеса проголошують Божу славу”. Отже, що більше ми досліджуємо Всесвіт, то більше наближаємося до Творця». Крім того, як нагадує Йоан Павло ІІ, не варто боятися того, чого ми можемо навчитися від науки, бо «правда не суперечить правді». І водночас «не варто вважати, ніби правда обмежується лише тим, що ми дізнаємося від науки».
«Ми не повинні бути фундаменталістами ані в науці, ані в релігії. Проблема фундаменталізму не в тому, що він правильний або помилковий, а в тому, що він неповний. Він припускає, що кожна правда, яку ми сьогодні маємо, є остаточною, через що ми заплющуємо очі на краще розуміння Бога. Така наука — безплідна, така віра ніколи не зросте, а отже, не зросте наша любов до Всесвіту і до Того, хто його створив: Того, хто є дорогою, правдою і життям», — застеріг американський єзуїт.
фінансово.
Щиро дякуємо!
