«Отець Маꥳвні був будівничим мостів і сторонився мурів», — сказав у проповіді в день беатифікації кардинал Джозеф Вільям Тобін, представник Папи Франциска.
31 жовтня 2020р. в катедрі св.Йосифа у Гарфорді, штат Коннектикут, США, відбулась урочиста Свята Меса, під час якої ординарій дієцезії Ньюарк зачитав декрет Святішого Отця, що долучає засновника Лицарів Колумба до грона блаженних Вселенської Церкви.
Літургійний спомин о.Майкла МакГівні призначено на 13 серпня.
Беатифікація увінчала багаторічну працю Конгрегації у справах канонізацій та Лицарів Колумба, як і самої дієцезії Гатфорда — постулаторів беатифікаційного процесу, розпочатого 1996 року. В травні ц.р. Папа Франциск підписав декрет, яким було визнано чудо за заступництвом американського священника, що жив у другій половині ХІХ століття.
Беатифікаційну Святу Месу співслужив архієпископ Мечислав Мокшицький, який взяв участь в урочистості від імені Лицарів Колумба з Польщі та України. «Ця беатифікація ще сильніше наблизить усій Церкві постать отця Маꥳвні. Й через його заступництво багато людей зможуть молитися й випрошувати те, що носять у своїх серцях і про що просять», — підкреслив митрополит Львівський. Свого часу, 2013 року, як Лицарі Колумба тільки поставали в Україні як братство чоловіків-католиків, архієпископ Мечислав Мокшицький та Глава УГКЦ Святослав Шевчук стали першими Лицарями Колумба, заохочуючи вірян власним прикладом.
Постулатори процесу підкреслюють, що новий блаженний може бути покровителем насамперед душпастирів, стурбованих долею своїх вірян. Кардинал Тобін зазначив це також у своїй проповіді. «Папа Франциск навчає, що парафія зберігає своє значення як знаряддя Євангелія, якщо зберігає контакт із сім’ями та з життям людей. Життя блаженного о.Майкла – ілюстрація цього надзвичайно близького контакту священника з сім’ями та життям своїх парафіян», — сказав ієрарх і підкреслив: «Парафія о.Майкла ніколи не обмежувалася прізвищами, вписаними у парафіяльні книги. Йому не були чужими в’язниці та лікарні». «Він був будівничим мостів і сторонився мурів», — зазначив представник Святішого Отця.
«Хоча о.МакГівні був досконалим учнем, — ще перш ніж він розгорнув книжку з теології, працював на фабриці, де на власні очі побачив труднощі, з якими стикалися його співпрацівники. Як душпастир, він міг завдяки цьому “пахнути вівцями”», — підкреслив кардинал Тобін.
«Ми віримо, що проявом Божого Провидіння є факт, що беатифікація отця МакГівні припадає на цей самий місяць, коли Святіший Отець проголосив свою чудову енцикліку Fratelli Tutti про братерство і соціальну приязнь», — сказав на завершення урочистості Карл Андерсон, Верховний лицар. «Папа в ній пише, що ми щодня постаємо перед вибором: бути Милсердними самарянами чи байдужими подорожніми. Ми знаємо, яке рішення прийняв блаженний Майкл Маꥳвні, і знаємо, якого рішення тримаються мільйони братів-лицарів, ідучи за його прикладом», — підкреслив очільник цієї міжнародної католицької чоловічої спільноти.
Лицарі Колумба — найбільша у світі католицька організація, що об’єднує чоловіків. Її принципи — милосердя, єдність, братерство і патріотизм. Вона діє в кільканадцяти державах світу та об’єднує понад 2 мільйони Лицарів.
Храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії — рідний парафіяльний храм о.Маꥳвні
В беатифікаційних урочистостях взяла участь також сім’я малого Майкла, з Діксона, штат Теннессі, — того хлопчика, чиє життя було врятоване за молитвами до о.Маꥳвні, коли він був ще у лоні матері. Зцілення дитини було визнано чудом і стало підставою для беатифікації.
Батько Майкі, Деніел Шехл, в інтерв’ю для АР так висловив свої почуття, пов’язані з беатифікацією: «Я думав, щоб після урочистостей привезти додому якусь реліквію Блаженного. Однак ми відчували, що для нас Майкл, відколи народився, завжди був і, власне, є цією малою реліквією».
Отець Майкл Маꥳвні народився в сім’ї ірландців-емігрантів, з тієї хвилі, що втікала в Новий світ від великого «картопляного голоду», коли населення Ірландії скоротилося на чверть. Його батько був працівником на фабриці міді. Католики у США, а зокрема емігранти-ірландці, були «людьми нижчого сорту», бо мало того що переважно бідні та неписьменні, то ще й вірні Папі, а не президенту. Їх не хотіли у Штатах, бо вони «верховодять емігрантами». Архієпископ Балтімора Вільям Лорі сказав: «Думаю, у вірі о.Маꥳвні знайшов не тільки перші прояви свого покликання — то був також початок його життєвої місії зміцнення сім’ї». Виїзд на навчання до семінарії св.Яцека у Квебеку не був успішним — раптова смерть батька стала велінням долі повернутися додому і утримувати сім’ю. Однак єпископ Гартфорда вирішив, що обдарований клірик зможе продовжити і закінчити навчання в Балтіморі. Тож щойно сімейні справи було залагоджено, Маꥳвні повернувся до навчання.
Висвячений 1877 року, він отримав призначення до парафії Пресвятої Діви Марії в Нью-Гейвені, Коннектикут. Це був великий виклик: парафія перебувала «по вуха» у боргах, а місцеві мешканці аж ніяк не були задоволені парафіянами, бідними ірландцями-«папістами». Але о.Маꥳвні вирішив зробити храм центром християнського життя своєї околиці, і використовував для цього як своє вміння налагоджувати дружні контакти з людьми, так і… свою вправність у бейсболі. А ще він приходив із душпастирськими візитами до в’язниці, причому не на 5 хвилин, щоби щось там сказати про Христове прощення, а витрачав там чимало часу на розмови. Завдяки його пастирським старанням навернувся сильно ненавиджений людом злочинець, убивця, засуджений до смертної кари. Під кінець свого тюремного строку це вже була зовсім інша людина, яку всі любили і шанували.
«Лицарі Колумба» зродилися з простої необхідності допомагати сім’ям. За часів о.Маꥳвні не було соціального забезпечення, і якщо помирав батько — сім’я залишалася без годувальника. Варіантів не було: смерть чоловіка була крахом сім’ї. Залишалося об’єднувати людей, щоб вони допомагали одні одним. Отець Маꥳвні бачив у своїх прагненнях «велику родину» католиків, які підтримували би одні одних взаємно, як брати в ордені, але не стаючи монахами, а як миряни. Він брав участь у формуванні та праці нового руху, але наполягав на його суто мирянському керівництві. Приклад життя о.Майкла привабив і його рідних братів, Джона і Патрика, які теж вирішили стати священниками.
Його душпастирська праця і ревність почали приносити прекрасні плоди, коли раптом отця забрала епідемія «російського грипу», що шаленів у 1889-1890 роках. Вірус викликав в о.Маꥳвні тяжке запалення легень, і священник помер молодим, через два дні після 38 дня народження.
фінансово.
Щиро дякуємо!
