Погляд

Параскева, покровителька жінок, або Про «5 п’ятниць на тиждень»

10 Листопада 2020, 14:31 565

Сьогодні, 10 листопада, за східним церковним календарем відзначають день великомучениці Параскеви Іконійської.

Пам’ять про цю християнську постать особливо почитали на слов’янських землях. Параскеву або ж, якщо перекласти, П’ятницю вважали заступницею жінок, покровителькою рукоділля, ринку. Тому п’ятий день тижня шанували і намагалися не робити у цей день важкої роботи. Але, окрім різноманітних прикмет, на які багата слов’янська християнська традиція, історія про Параскеву-П’ятницю цікава тим, що має аж п’ять відомих у християнстві різних історії про жінок із таким ім’ям.

Одна з п’ятьох — це сестра самарянки, з якою Ісус розмовляв при криниці; друга — відома білоруська свята ХІ століття Єфросинія Полоцька, яка в постригу взяла ім’я Параскеви. Ці дві жінки не такі популярні на українських землях, як наступні — хоч, до прикладу, про Єфросинію Полоцьку збережено чимало відомостей і діяла вона близько до українських земель.

 

 

Третя й четверта Параскеви — це преподобномучениця Римська, чий день відзначають 26 липня (8 серпня), та великомучениця Іконійська, 28 жовтня (10 листопада). Агіографії цих двох жінок дуже схожі, особливо зважаючи на те, що про Римську, яка жила у ІІ столітті, залишилося зовсім мало відомостей. Єдина відмінність — що саме Римську великомученицю вважають покровителькою сліпих. У житії Параскеви Римської була історія про те, як дівчину, випробовуючи, посадили в чан із киплячою олією, але вона довгий час не зазнавала великих мук — тільки молилася. Тоді імператор вирішив перевірити, чи справді олія кипить, і щойно він наблизився — розжарена олія бризнула йому в очі, й той осліп. Увіривши у святість Параскеви, імператор почав благати про зцілення і помилування, що й зробила мучениця.

Римську та Іконійську мучениці вшановували найбільше в Росії, Центральній та Східній Україні, і саме їхні образи ставили біля колодязів. Історики стверджують, що були навіть такі часи, коли святу П’ятницю в деяких місцевостях шанували навіть більше, ніж святу неділю. Тому священникам нерідко доводилося проводити «виховні роботи» з місцевими щодо забобонів і надмірного поклоніння Параскеві-П’ятниці.

 

 

П’ята Параскева з ХІ століття — преподобна пустельниця Сербська або Тирновська — стала популярною пізніше від попередніх двох, у XIV столітті, після перенесення мощей. Її найбільше вшановували на Балканах, у Греції, Сербії, на Західній Україні. У XIV столітті, митрополит Київський і Литовський Григорій Цамблак, який був очевидцем перенесення нетлінних мощей преподобної та сам походив із болгарського Тирнова, де згодом у XVII столітті були мощі, проголосив її покровителькою Української Церкви.

Історія Параскеви Сербської, або Тирновської, починається з її життя і подвижництва як християнської монахині в пустелі. Перед смертю жінці явився ангел, який звелів їй повертатися до рідного міста Калікратії, що в Греції. Там Параскева жила біля церкви, але й далі провадила аскетичне життя. Тому після смерті міщани вирішили поховати її за містом, як усіх незнайомих людей. Так і зробили. Уже минуло декілька років, коли неподалік міста на березі річки помер якийсь моряк-п’яничка. Тіло небіжчика почало розкладатися, сморід досягав міста. Тіло стали закопувати, й натрапили на інше поховання. Так п’яницю поховали фактично на мощах Параскеви-пустельниці. Тієї ж ночі преподобна явилася у снах віруючим людям і наказала перенести її мощі від нечестивого. Після перенесення мощей до міської церкви біля них почали ставатися чуда. Відомо, що навіть турки-загарбники з повагою ставилися до мощей Параскеви, які у XVII столітті були перенесені до Тирнова (Болгарії), а потім — до Ясс, столиці Молдавського князівства.

У Львові ж Параскева Тирновська була в пошані також завдяки молдавському князю Василю Лупулу. За його ж сприяння у XVII столітті відбудували після пожежі сучасну церкву Параскеви-П’ятниці. Найстарша ж — щоправда, реконструйована — церква Параскеви-П’ятниці в Україні знаходиться в Чернігові, її датують кінцем ХІІ — початком XIII століття. Натомість найдавніша на території сучасної України ікона цієї святої зберігається у Національному музеї ім.А.Шептицького у Львові й датується другою половиною XIV століття.

 

 

Саме іконографія об’єднує усіх трьох відомих Параскев, адже нерідко в сюжеті одного образу можна побачити епізоди житія різних жінок. До прикладу, центральний образ — жінка з покритою головою пустельниці; зліва — житіє пустельниці, яку ховають разом із п’яницею і мощі якої урочисто переносять; праворуч — житіє мучениці, яку «варять» у казані з олією, віддають змієві на поїдання тощо. Або ж іконописець зображує на центральному образі рослу жінку з короною на голові, що означає мученицю «во славі Господній», а поруч зображено житіє пустельниці. Тому зазвичай мистецтвознавці не беруться точно стверджувати, ікону якої саме Параскеви ми бачимо перед собою — Римської, Іконійської чи Тирновської (Сербської). Просто описану вище поліфонічність зображення вважають за особливість у іконографії П’ятниці.

«Проблема іконографії всіх трьох Параскев полягає у їх ідентичності: зазвичай це висока жінка у чорному одязі та червоному плащі. Одну руку вона тримає відкритою, а іншою робить знак хреста. По суті, розрізнити їх між собою можна тільки тоді, коли є сцени з житія або підпис, — пояснює Марія Цимбаліста, дослідниця іконографії Параскеви-П’ятниці. — Деякі дослідники стверджують, що відрізнити хоча б мученицю від пустельниці можна так: якщо покрита голова — пустельниця, якщо з короною — мучениця. Але це не так, адже у нашому музеї у Львові ми маємо найдавнішу збережену на наших територіях ікону, де за житієм точно зображена мучениця Римська, але центральний образ — із покритою головою. А у львівській церкві Параскеви-П’ятниці на центральній іконі зображено пустельницю, що ми бачимо за житієм, але вона сидить на троні та з короною на голові, ніякого плаща. Це можна пояснити тим, що людям, яких вона просила перенести мощі, Параскева явилася у небесній славі з короною та сяйвом».

Окрім іконографії, об’єднують усіх Параскев історії про народження дівчат і дитинство, адже всі народилися в побожних родинах, де шанували Страсну П’ятницю. А оскільки дівчата народились у п’ятницю, їх назвали Параскевами.

 

 

Наостанок зазначимо, що в Криму є Топловський жіночий монастир, який має ім’я Параскеви Римської. На офіційному сайті обителі вказано, що, за переданням, мучениця прийшла у кримські землі задля місіонерства й тут була страчена. Перекази кажуть, що саме на місці її страти пробилося цілюще джерело, хоча письмові згадки про цей факт не збереглися. Поза тим, дотепер в обитель, до джерела приїжджають хворі, незрячі й отримують зцілення.

Звісно, п’ять різних Параскев, три з яких досить схожі між собою, — це не єдиний приклад «множинності історій» у християнстві. Адже і про такого відомого святого, як Миколай Чудотворець, знаходять різні житія та легенди.

За матеріалами: Ніна Поліщук, РІСУ

 

Кредит вересень-листопад
Зібрано Залишилося зібрати
1200грн
74043грн
Потрібно зібрати
75243грн
Залишилося
18днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: