Три притчі про молитву з Євангелія від Луки стали відправною точкою для чергових роздумів Святішого Отця про молитву. Папа наголосив, що молитва повинна бути наполегливою, а не лише миттєвим поривом, і підкреслив, що запорукою нашої молитви є участь у молитві Ісуса.
«Ісус залишив нам приклад постійної, практикованої з витривалістю молитви: приклад Ісуса. Постійний діалог з Отцем у тиші й зосередженні є опорою всієї Його місії», – сказав Папа Франциск, розпочинаючи під час загальної аудієнції в середу, 11 листопада 2020р., чергову катехизу на тему молитви, повідомляє Vatican News. Промовляючи до вірних через трансляцію, що велася з робочого кабінету в Апостольському палаці у Ватикані, він зазначив, що у 2613 пункті Катехизм Католицької Церкви нагадує про три притчі з Євангелії від Луки, що підкреслюють згадану ознаку молитви.
Постійність, наполегливість і покора
Насамперед, за його словами, молитва повинна бути рішучою, як у випадку чоловіка з притчі, який, не маючи чим прийняти несподіваного гостя, йде серед ночі до свого приятеля та стукає до його дверей, доки той, незважаючи на попередньо негативну відповідь, не підведеться з ліжка й не дасть йому. «Але Бог терпеливіший від нас, і той, хто з вірою та витривало стукає до дверей Його серця, не розчарується. Бог завжди відповідає. Завжди! Наш Отець добре знає, чого потребуємо; наполегливість потрібна не для того, щоби проінформувати Його чи переконати, але щоби підтримувати в нас прагнення та очікування», – сказав Папа.
У другій притчі бачимо вдову, яка домагається рішення у своїй справі від несправедливого судді, який не витримав її наполегливості. Як зазначив Святіший Отець, ця притча дає нам зрозуміти, що «віра не є принагідним поривом», але «відважною готовністю призивати Бога, навіть “сперечатися” з Ним, не падаючи духом перед обличчям зла та несправедливості».
Врешті, третя притча показує нам фарисея та митаря в храмі. Перший нахваляється перед Богом своїми, як вважає, заслугами, а другий не почувається гідним навіть увійти до святині. Бог же «не вислуховує молитву гордих», справжня молитва «неможлива без духа покори».
Прийняти труд молитви
«Євангельське навчання зрозуміле: потрібно завжди молитися, також і тоді, коли все здається даремним, коли Бог здається глухонімим і скидається на те, що втрачаємо час», – вів далі Папа. Він наголосив, що християнин не перестає молитися навіть і тоді, коли «небо захмариться». Молитва прямує пліч-о-пліч із вірою, що часто може здаватися ілюзією, «даремним трудом». Але молитва означає також «прийняти цей тягар». І чимало святих пережили «ніч віри та Боже мовчання, залишившись витривалими».
Молитва Ісуса – запорука нашої молитви
«Серед цих ночей віри, той, хто молиться, ніколи не є самотнім. Ісус насправді не лише свідок і вчитель молитви», – сказав Святіший Отець. Господь робить нас учасниками своєї молитви, щоб «ми могли молитися в Ньому і через Нього». А це є «ділом Святого Духа» й саме тому Євангеліє заохочує нас молитися до Отця в ім’я Ісуса. Як навчає Катехизм, наша впевненість у тому, що будемо вислухані, ґрунтується на молитві Ісуса.
У цьому контексті Папа зазначив, що в Ісусі сповняються слова 91-го псалма: «Він тебе покриє крилами своїми, і ти втечеш під його крила; щит і забороло – його вірність. Ти не злякаєшся ні страху вночі, ані стріли, що вдень літає, ані чуми, що в пітьмі бродить, ані зарази, що нищить опівдні». Без Ісуса нашій молитві загрожує «звестися до людських зусиль, у більшості приречених на поразку». Ісус, натомість, «узяв насебе» кожне волання, кожну людську молитву.
«Христос є для нас усім, також і в нашому молитовному житті», – підсумував Святіший Отець, наводячи слова святого Августина, що вміщені також і в Катехизмі: Ісус «молиться за нас як наш священик, молиться в нас як голова, є адресатом нашої молитви як наш Бог. Розпізнаймо, отже, наш голос у Ньому, та Його голос у нас». Саме через це, за словами Папи, «християнин, який молиться, нічого не боїться».
фінансово.
Щиро дякуємо!
