У п’ятницю 13 листопада 2020р. в мінському кафедральному храмі Пресвятого Імені Марії відбулася Свята Меса про вічне життя для Романа Бондаренка — чергової жертви лукашенківського терору.
31-річний Роман, художник і вчитель, громадський активіст, помер 12 листопада після того, як напередодні його схопили силовики «за словесний спротив». Свідки події кажуть, що хлопця заарештували після того, як він заступився за дівчину, що тримала біло-червоно-білий прапор і яку ображали присутні на місці протестів силовики. Того вечора «люди в масках» прийшли на місце, прозване «Площею змін», а владою іменується «неподалік біля вул. Червякова», і стали зрізати біло-червоно-білі стрічки, розвішані мешканцями прилеглих будинків. Роман був серед тих людей, що вийшли у двір і сперечалися з силовиками. Тоді його пробували схопити, але він вирвався; однак пізніше Романа забрали вбрані у цивільне люди, автобусом із тонованими вікнами.
Меморіал Романа Бондаренка, створений під стіною храму. Наступного дня був розібраний силовиками і викинутий на звалище
Події останніх днів продовжують збурювати людей: силовики застосовують світлошумові та сльозогінні гранати проти мирного населення, нападають на жінок, від студенток до пенсіонерок; кількість заарештованих за суботній протест у неділю перевищила півтори тисячі осіб, за повідомленнями громадських активістів, які відслідковують стан справ у Мінську.
Роман Бондаренко потрапив у відділок міліції після арешту о 22.16, після півночі його перевезли до Центральної лікарні швидкої допомоги, де він помер від травм, попри багатогодинну операцію. Білоруський ПЕН-Центр зазначає, що «до цього злочину, з високим ступенем вірогідності, причетні співпрацівники спеціальних загонів МВС Білорусі», вимагають відкриття кримінальної справи Генеральною прокуратурою, а від міліції — невідкладного встановлення осіб, причетних до злочину. До цієї трагедії, вказують правозахисники, призвела саме безкарність працівників міліції, які застосовують до людей жорстокість, насильство і тортури. Зокрема, загиблий художник потрапив до лікарні з обширним набряком мозку, черепно-мозковою травмою, субдуральними гематомами, порваною легенею, численними синцями і травмами. Дві години він перебував у центральному РВВС Мінська під повним контролем міліції.
Роман Бондаренко під час навчання в Мінському державному архітектурно-будівельному коледжі.
Фото з добірки Радіо Свобода
Щодо цього випадку безглуздо жорстокого вбивства виступила з заявою Мері Струтерс, директорка «Міжнародної амністії» з питань Східної Європи та Центральної Азії. У цій заяві сказано, що «влада в Білорусі продовжує керувати терором», скерованим проти тих, хто зважився піднести голос протесту, а сама натомість намагається заявити, що Романа Бондаренка «побили стурбовані громадяни». Ця цитата походить з офіційної заяви речниці мінської поліції Ольги Чемоданової. Влада постійно називає мирні акції протесту в Білорусі «війною» та «конфліктом», організованими з-за кордону.
Заупокійну Святу Месу в головному храмі столиці очолив Генеральний вікарій Мінсько-Могилевської архідієцезії єпископ Юрій Кособуцький, повідомляє Catholic.by. Він нагадав, що в листопаді Церква весь місяць молиться за померлих, і додав, що цього дня не тільки у мінській катедрі, але і в інших католицьких і православних храмах моляться за вбитого Романа Бондаренка.
«Ми просимо, щоб милосердний Бог обдарував його благодаттю спасіння, бо ми для його душі можемо зробити тільки одне: молитися, бо це потрібно для спасіння», — підкреслив єпископ.
Ієрарх звернув увагу на те, що Христос каже: кінець світу настане неочікувано, — і що це так само стосується кожної окремої людини, бо ніхто заздалегідь не знає години свого відходу.
Фото з пам’ятної акції на честь Романа Бондаренка, де використано його останні слова
«Коли Роман сказав свою останню фразу, яка вже розлетілася всіма соцмережами — “Я виходжу”, — він не міг знати, що цей вихід і буде тим моментом, коли душа покине тіло; моментом, коли він постане перед Господом», — зазначив єпископ Юрій. Це, додав він, має заохотити всіх нас замислитися над своїм життям і усвідомити, що для кожного неочікувано настане мить відходу з цього світу. Щоби бути готовим до цього моменту, за словами ієрарха, потрібні віра і любов до Бога, а також життя згідно з Його заповідями, які навчають користуватися свободою, а не обмежують людину.
«Бути людиною, особливо сьогодні, — це нелегка, складна справа. З жахом ми і цілий світ дивимося на те, що діється у нашій країні. Ми сильно і щодня молимося про припинення насильства, але бачимо, що воно тільки наростає, з’являються нові жертви. Ми всі схвилювалися, коли довідалися, як побито Романа, а коли дізналися, що він помер, — скільки було жалю, болю… Жодна адекватна людина не залишилась би байдужою», — сказав єпископ.
Роман Бондаренко під час навчання в Мінському державному архітектурно-будівельному коледжі.
Фото з добірки Радіо Свобода
Всі знають, що насильство і вбивство це зло, зазначив владика, але разом із тим Христос заохочує нас прощати. І хоча людям дедалі тяжче це робити, однак молитва за ворогів, за взірець Христа, зміцнює нас, визволяє від жадоби помсти, допомагає в будь-якій ситуації залишатися людиною. Ієрарх порівняв нинішню ситуацію в Білорусі з тією, яка була під час німецько-фашистської окупації, коли чимало людей проявили героїзм і братерство. Такого героїчного братерства єпископ побажав усім білорусам, зазначивши, що воно би було «найкращим пам’ятником» загиблому Романові Бондаренку.
фінансово.
Щиро дякуємо!
