Погляд

Чи справді інша людина змінюється після одруження?

24 Листопада 2020, 13:26 889

Нам здається, що «якось буде», що якось ми це владнаємо.

Поки одного дня не прокидаємося чужими людьми з абсолютно різним баченням нашого спільного життя.

 

Перед самим шлюбом

Ви колись допомагали нареченій під час приготувань у день шлюбу? Може, пам’ятаєте себе тоді? Якщо так, то у вашій пам’яті напевно виникає образ переповненої емоціями жінки, в якій у вирі приготувань до церемонії поперемінно жонглюють щастя, хвилювання і стрес.

Того дня в очах однієї жінки замість піднесення стояли сльози смутку. Було видно, що цієї ночі вона погано спала. А може, взагалі не спала? «Що сталося?» — почула я запитання мами. «Не знаю. Справді не знаю… У мене така каша в голові. Але, може, від сьогодні… Може, від сьогодні щось зміниться». Жінка глибоко зітхнула, подивилася у дзеркало і з напівусмішкою стала розглядати себе в білій сукні. Надягла біжутерію, взула туфлі. «Мабуть, я готова». Мабуть…

Я зустріла її за кілька місяців. «Як справи? Як почуваєшся в ролі дружини?» — запитала я. «Знаєш, ок, мало що змінилося», — відповіла вона і швидко змінила тему. Ми розмовляли ще кілька хвилин і я помітила, що одне точно не змінилося: її очі. Вони були точнісінько такими, як під час приготування до шлюбу.

 

Нова дорога життя?

Часто молодим бажають «всього найкращого на новій дорозі життя». І ми справді так думаємо про шлюб — як про щось нове, що змінює наше життя. Адже одруження несе із собою багато такого, про що ми раніше не знали. Але великою мірою це не так нова дорога, як продовження старої, десь на новому, великому перехресті.

Ми вибираємо напрямок «подружжя», розглядаємо нові краєвиди, затримуємося по дорозі на різних зупинках, але поруч із нами та ж сама людина, яку ми вибрали товаришем нашої великої подорожі. А разом із нею — її вади та сильні сторони, здібності й схильності, характер, особистість і все, що було між вами, преш ніж ви сказали одне одному «я беру тебе…»

 

Чи справді «якось буде»?

Іноді ми вступаємо в стосунки і на перший погляд здається, що все в порядку. Але буває так, що ми намагаємося ігнорувати труднощі, які з’являються між нами. Можемо нехтувати певними рисами. Можливо, не погоджуємося щодо ієрархії цінностей, особливо фундаментальних. Може, у нас різний підхід до віри та Церкви. А може, краємо ока помічаємо залежності. У цей момент нам здається, що «якось воно буде», що якось владнається.

Поки одного дня не прокидаємося поруч із зовсім чужою людиною, з якою в нас абсолютно різне бачення спільної дійсності. Ми ранимо одне одного, бо не можемо пропрацювати те, про що, можливо, хотіли би промовчати, не докопуватися. Але ці витіснені колись теми так сильно зросли, що гнітять нас і нищать наші стосунки.

 

Знак запитання

Наведу вам приклад із життя. Один хлопець запитав свою дівчину: «Якби тебе зґвалтували і ти б завагітніла, то хотіла б ти народити цю дитину?» «Я б не вбила дитину», — відповіла дівчина. «От бачиш, а я б не хотів би її. Я б не хотів, щоб ти її народила», — почула вона у відповідь. Після цієї розмови вони пішли в кіно. Але вона вже не могла думати ні про що інше.

Здається, що це тільки суто теоретична розмова. Але хіба це не багато говорить про стосунки цих двох людей? Чи такі стосунки мають майбутнє? Бо у двох людей абсолютно різний підхід до такої важливої теми.

Іноді між словами ми отримуємо певні сигнали від іншої людини, які ставлять знаки запитання щодо наших стосунків. Часом це дрібниці: у нього завжди в машині безлад. Але часом це насправді фундаментальні питання — близькі й важливі для нас.

 

Дослідження серця

Тому, коли такі знаки з’являються, треба чесно собі відповісти, чи справді я з такою людиною хочу створити сім’ю? Чи хочу я, щоб ця людина була моїм чоловіком, моєю дружиною, батьком чи матір’ю моїх дітей? Чи хочу я, щоб мої діти взяли від неї те, що я зараз спостерігаю в цій людині?

Ніхто з нас не ідеальний. Тому, створюючи серйозні стосунки, варто проаналізувати слабкі сторони нашої другою «половинки» і не вдавати, ніби їх немає, а зустрітися з ними. Варто зі здоровим глуздом зважити у своєму серці, чи я приймаю цю людину такою, як вона є, «від А до Я», і чи я в змозі любити її та її слабкості усе життя.

Переклад CREDO за: Марта Вольська, Aleteia

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: