Проходячи повз будівлю римо-католицького храму св. Йоана з Дуклі, що на Театральній у Житомирі, дехто навіть не здогадується, які таємниці приховує ця старовинна культова споруда.
Настоятель парафії отець Петро Новосельський охоче погодився провести екскурсію храмом та показати те, що недоступно пересічним громадянам — пише Житомир.info.
«Я настоятель від вересня 2019 року, тож історію костелу вивчив детально, але ще не досконально. Коли вивчав — побачив, що в інтернеті та відкритих джерелах досить багато неточностей. Навіть про св. Йоана з Дуклі, який пов’язаний з цим храмом.
Коли король Польщі Зигмунд (а Житомир якийсь час був під Польщею) 1761р. запросив орден францисканців сюди працювати, спочатку їм збудували монастир і дерев’яний храм. Дерев’яний храм згорів, а на його місці за чотири роки звели храм, який ми бачимо зараз, і освятили його 1842р. У відбудованому храмі францисканці прослужили два роки. 1844 р. францисканців попросили залишити монастир, а сюди перевели семінарію. Єпископ зробив це тому, що відбувалася «касата» монастирів за часів російського царя. Тобто, закривали монастирі й робили у них щось світське. Єпископ дізнався про це напередодні й щоб храм не закрили, сюди перевезли семінарію. Добудували «крило» і там вчилися семінаристи до 1917 року. Тут навчалися визначні люди, святі Католицької Церкви.
1917р. прийшли «совєти», все закрили і перелаштували. Перед Другою світовою війною тут був кінотеатр, вежу розібрали. Навколо зробили стіну з багатоповерхових будинків, щоб закрити храм. Колись вхід у храм був з іншого боку.
Пізніше тут були й обласна філармонія, й обласний будинок народної творчості, й відділ природи краєзнавчого музею. Віруючі люди від кінця 1980-х років, коли переслідування вже зменшилися, просили, щоб цей храм повернули. Він був порожній, в аварійному стані, дах завалювався, і будівля могла завалитися. Її навіть хотіли знести, але оскільки люди просили, храм повернули. Проте, так як вихід з храму вже забудували багатоповерхівками, при відбудові довелося «розвернути» його навпаки. Там, де був вівтар — зробили вихід і хори, а вихід зробили на Театральну. А келії монастиря фактично до 2006 року використовувалися як обласний військомат. 2006р. повернули повністю весь монастир. Люди, віряни, перекривали вулиці, тоді влада відреагувала і повернула. Ось така сумна історія цього храму», — розповідає отець Петро Новосельський.
На другому поверсі храму розташовані хори та орган.
«Зараз тут більш сучасний орган. Старий розібрали. Частину з деталей забрали у кафедральний собор святої Софії, щоб відремонтувати орган. А в середині 2000-х з Німеччини привезли цей орган. Зараз він працює, але потребує декорування», — розповідає настоятель.
Парафія храму св. Йоана з Дуклі — одна з найбільших у Житомирі і, можна сказати, одна з найбільших в Україні: вона налічує понад дві тисячі людей. Тут і надалі працюють Брати менші францисканці. Кожного дня тут відбуваються Святі Меси, уроки релігії для різних вікових категорій, є чотири хори: дитячий, молодіжний, старшого віку і екуменічний — коли люди православного і католицького віросповідання співають разом. При парафії діє бібліотека Святих Кирила і Мефодія; в ній є книги не тільки релігійної тематики.
Внутрішній дворик храму схожий на середньовічну Італію.
А під храмом та під старим монастирем розташовані загадкові підземелля. Вони збудовані так, що тут тримається стала температура. За радянських часів ці підземелля були «модифіковані», що вплинуло на міцність конструкцій храму та на мікроклімат у підземеллях. Ймовірно, колись вони були пов’язані між собою, а вихід із них вів далеко за межі монастиря — до Тетерева, проте зараз вони частково засипані й знищені. З часом через руйнування та «модифікації» у підземелля стала надходити вода, тож там поставили насос, щоб її відкачувати.
Пан Антон працює тут більше 30 років. Він розповідає, що раніше підземелля перероблювали на тир, а за часів Горбачова, під час «сухого закону», тут влаштовували «пікніки». Деякі кімнати та ходи ще при «совєтах» закидали землею. Чоловіки припускають, що тут колись могли влаштовувати допити, як було у схожому підвальному приміщенні храму в Полонному.
фінансово.
Щиро дякуємо!
