Погляд

4 речі про Бога, яких навчили мене «Хроніки Нарнії»

31 Січня 2021, 12:01 13909

Господь Ісус говорив до людей притчами, в яких Бог був власником виноградника, добрим пастирем, сіячем, людиною, яка запрошує на бенкет. У Клайва С. Льюїса Він — лев Аслан, син Імператора з-за Моря.

Уперше я прочитала «Хроніки Нарнії» у дев’ять років. Тоді для мене це були просто чудово написані, захопливі пригодницькі книжки. Відтоді я поверталася до них не раз і,хоча сюжет уже знала напам’ять, щоразу відкривала для себе щось нове — про Бога або про людину. Казкові образи і порівняння западали в моїй пам’яті та серці навіть більше, ніж те, що Льюїс писав для дорослих.

К. С. Льюїс та «Хроніки Нарнії»

У книжці «Лев, Чаклунка і стара шафа» Едмунд (один із чотирьох головних героїв) зраджує решту і, обдурений обіцянками стати королем, іде до Білої Чаклунки, щоби повідомити про появу Аслана в Нарнії. Швидко виявляється, що його ошукали, а Чаклунка ставиться до нього як до раба. Зрештою йому таки вдається возз’єднатися зі своїми братом і сестрами, але найважливіше питання залишилося невирішеним.

За давнім законом справедливості, зрадник належить Чаклунці. Вона приходить до Аслана і вимагає, аби їй видали Едмунда як її законну здобич, щоби його убити. Справедливість має бути сповнена, але Аслан пропонує щось, чого Чаклунка не очікувала — своє життя за життя зрадника. Мабуть, це її тріумф, але в «Хроніках Нарнії», як і в Євангелії, останнє слово не за смертю.

Справедливість — це добре, але є щось вище — любов. Покарання за зраду — смерть; але з любові до зрадника помирає праведник, який таким чином змушує смерть скасувати свій вирок.

1. Щастя не можна вкрасти

Діґорі перебуває в Нарнії у момент її створення. Аслан доручає йому місію принести чарівне яблуко, з якого виросте дерево, що захищатиме всіх мешканців цієї землі. У зачарованому саду хлопчик зустрічає Чаклунку, яка солодким голосом переконує його вкрасти яблуко і віднести його своїй хворій матері, яка відразу ж одужає і буде жити вічно.

Діґорі все ж віддає яблуко Аслану, хоча й жахливо почувається через своє рішення. Хлопчик запитує його про одне: якби він вкрав яблуко, його мати одужала б?

«Речі завжди діють згідно зі своєю природою. […] [Яблуко] й справді зцілило б її, та ані ти, ані вона не раділи б з того. Одного дня ви б озирнулися в минуле та подумали б, що їй ліпше було померти від тієї хвороби», — чує він у відповідь. Урешті‑решт Аслан зцілює матір Діґорі, але так, як сам хоче. Мета може бути шляхетною, але її досягнення не приносить радості, якщо досягається поганими засобами. Не можна вкрасти свого щастя.

2. Самотність Бога

У кожній частині серії Аслан — це величний, поважний, «неприборканий» лев. Той, перед чиїм риком тремтять армії, обдаровує чуйністю і сам її потребує. До Джил він звертається словом «доню», пропонує Люсі вхопитися за гриву і дозволяє дітям проїхатися з вітерцем на ньому верхи.

Вночі перед жертвоприношенням Аслан просить Сьюзен і Люсі просто з ним посидіти. Їхні поцілунки приносять йому полегшення. Може, Бог іноді почувається самотнім і хоче, щоб ми просто посиділи з Ним?

3. Найпрекрасніший кінець світу

Перші християни з радістю чекали кінця світу, бо для них він асоціювався з довгоочікуваним приходом Господа. У Середньовіччі і в пізніших епохах ці тенденції кардинально змінилися: «день радості» перетворився на «день гніву».

Та найкращий опис кінця світу і того, що буде далі, я знайшла в останній частині «Хронік Нарнії». Немає тут ангельських військ, що грають на арфах, між якими людина почувається дещо недоречно.

«Ти намарне оплакувала Нарнію, Люсі. Усе найважливіше в старій Нарнії, усі дорогі створіння через Двері потрапили до справжньої Нарнії. Вони, звісно, трішки змінилися. Адже справжня річ відрізняється від своєї тіні, як життя — від сну».

Бог поважає нашу людську природу та не планує перетворити нас на ангелів, що стрибають по хмарах. Він хоче дати нам справжніший, найпрекрасніший світ.

4. Це лише титульна сторінка

У «Хроніках Нарнії» можна знайти багато біблійних алюзій, адже К. С. Льюїс був глибоко релігійною людиною. Після навернення він знайшов люблячого і близького Бога і саме таким намагався зобразити Його у своїх книжках. Він давав надію своїм читачам, а дорослі потребують її навіть більше, ніж діти.

«Остання битва», в якій описується смерть героїв, кінець нарнійського світу і зустріч з Асланом закінчується словами: «Усе їхнє життя в нашому світі, всі пригоди в Нарнії були лише палітуркою й титульною сторінкою великої книги. Тепер нарешті почався Розділ перший Великої Історії, яку не читала жодна людина на землі; Історії, що триває вічно; Історії, у якій кожний розділ кращий за попередній».

Переклад CREDO за матеріалами: Aleteia

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

ПЕРСОНА

К. С. Льюїс

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com zlib project Immediate Unity