12 жовтня був спомин святого Карло Акутіса, перший з моменту канонізації. Проте його не згадували на Месі, адже цьогоріч його спомин припав на неділю.
Цю дату було обрано, як це зазвичай буває, з цієї причини, що 12 жовтня — це день смерті Акутіса. Але як щодо святих, які вже мали свій спомин 12 жовтня? Їх переміщують? Чи викреслюють? Якого святого слід згадувати під час Меси цього дня, і хто ухвалює рішення?
Щоб розібратися у цих питаннях, The Pillar поспілкувався з отцем Джеймсом Бредлі, професором канонічного права з Католицького університету Америки.
—Яка історія святкування Церквою святкових днів?
—Вона успадкувала деякі свята від римського суспільства, тому є речі, які Церква зберегла і освятила, так би мовити, канонізувала ще у найдавніші часи. Однак фундаментальні основи християнського календаря походять із життя Христа та святих, які жили у часи Євангелій.
Таким чином, форма християнського літургійного року справді вкорінена у святкуванні Пасхальної таємниці Великодня, і з цього випливає все інше.
Церква вшановує святих протягом року. Є два види паралельних циклів: темпоральний — temporale (від лат. «tempus» — час) і санкторальний — sanctorale (від лат. «sanctus» — «святий»). Темпоральний залежить від свят, сутнісно пов’язаних із життям Христа, а також від пір року, тобто це Великдень, Різдво, Великий Піст, Адвент тощо. Санкторальний — це направду цикл життів святих, який ми теж відзначаємо.
Зазвичай ми святкуємо спомини святих у день їхньої смерті. Але є деякі винятки. Наприклад, святий Йоан Павло II помер у квітні, але його спомин припадає на жовтень, на день, коли розпочався його понтифікат.
—За якими критеріями визначають, коли може бути день спомину святої особи, крім дня її смерті? І хто це вирішує?
—Є загальне правило, що день спомину — це їхній dies natalis, тобто день їхнього народження, але народження у вічне життя; тобто, день смерті. Але іноді на цей день вже припадає важливе свято, або є інша вагома причина перенести спомин на інший день. Наприклад, день спомину Джона Генрі Ньюмена — 9 жовтня, це дата його приєднання до Католицької Церкви. Є кілька інших прикладів, але це радше винятки, які підтверджують правило. Загалом бажано призначати спомини святих на річницю їхньої смерті, але це не абсолютне правило.
Дикастерій Божого культу і дисципліни Таїнств — це управління Римської курії, яке відповідає за літургійні питання. Коли когось беатифікують або канонізують, цей Дикастерій допомагає призначити цій особі спомин.
—Святих набагато більше, ніж 365, отже на один день може припадати кілька різних споминів?
—Так, можуть бути свята, які перекривають інші. Насправді, у більшості місць не відзначають спомини всіх святих. Більшість днів мають по кілька святих, і те, чий спомин святкують, залежить від низки факторів.
Всі святі записані у Римський мартиролог. Ця книга фактично містить записи про кожного блаженного і святого Церкви, і, гортаючи сторінки, подекуди можна зустріти дні, в які згадуються 20-30 святих. Декого згадують скрізь, оскільки цих святих внесли у вселенський календар, який ми називаємо Загальним римським календарем, а інших згадують локально. Наприклад, є святі, яких вшановують у Франції, Англії, Індії чи Австралії, але практично не знають деінде.
Кожна країна має національний календар, так само, як кожна дієцезія і кожен релігійний орден має особливий або свій власний календар. Країни Європи та інших країн мають святих, відомості про яких сягають 2000 років. В Англії є величезна кількість англосаксонських святих, про яких більшість людей ніколи не чули, і їх навіть немає в національному календарі Англії, бо він сам собою досить насичений. Бувають місцеві святі, яких вшановують лише в одній дієцезії — наприклад, бо він колись був її єпископом. Блаженний традиційно вшановують лише на місцевому рівні — навіть не на національному, а на дієцезіяльному.
І всі ці календарі переглядає Дикастерій Божого Культу і дисципліни Таїнств, щоб переконатися, що вони відповідають Загальному римському календарю і принципам регулювання літургійних календарів.
—Все це звучить складно. Чи викладені десь ці принципи?
—Так. Вони є у Загальному римському календарі. Є так звана таблиця літургійних днів, яку зазвичай друкують у месалах, і в ній викладено різні ранги днів (урочистості, свята, спомини). Наприклад, 25 грудня у нас Різдво Христове і спомин святої Анастасії. Звідки ми знаємо, що цього дня слід святкувати Різдво? Бо ці два свята перетинаються, але одне має вищий ранг, ніж інше.
Іноді можуть збігтися два свята однакового рангу, і тоді священник вирішує, який з них він відзначатиме на Месі. 17 вересня ми навіть маємо спомин одразу двох Учителів Церкви: Гільдеґарди Бінґенської і Роберта Белларміна, двох видатних особистостей. Парафіяльний священник може вирішити відслужити по Месі спомину кожного з них, або ж обрати когось одного з певної причини. Але зазвичай зрозуміло, що ми святкуємо кожного дня.
Якщо ви служите у парафії, присвяченій, наприклад, святому Бернарду Клервоському, ви будете святкувати це як урочистість, а не як спомин. Якщо ви перебуваєте служите в дієцезії, покровителем якої є святий Едмунд Кампіон, то тут це буде свято вищого рангу, ніж в інших дієцезіях.
—Іноді, поряд зі щоденними читаннями Меси, можна побачити слова «необов’язковий спомин» для певного святого. Що робить його необов’язковим?
—Необов’язковий спомин — це саме те, що й написано. Це опція, і якщо ви її обираєте, вона стає спомином. Якщо ви вирішите його відзначити, це буде спомин, але у вас немає обов’язку це робити.
Якщо спомин необов’язковий, і якщо у певній парафії немає особливого вшанування цієї людини, то священник може просто сказати: «Ніхто не знає цього святого. Не те щоб він був неважливий, не те щоб ми не могли про нього навчати, але краще підтримувати регулярний цикл читань тощо, ніж розривати його спомином італійського місіонера ХІХ століття, про якого ніхто не чув».
Церква каже: ви можете святкувати, якщо хочете, але ви не зобов’язані.
—Чи були випадки, коли святий мав встановлений день спомину, але потім його переносили?
—О, таке бувало. Реформа календаря 1960-х років багато чого змінила. Перенесли свято святого Домініка і свято святого Бенедикта, відомих засновників орденів. Іноді релігійні ордени все одно дотримуються у своєму календарі старої дати. Хто завжди спадає мені на думку, це Раймунд Пеньяфортський, бо він покровитель канонічних юристів, і його спомин перенесли.
Іноді святий міг мати більше одного дня у літургійному календарі, особливо якщо його реліквії у певний момент переносили. Наприклад, святий Томас Бекет мав річницю свого мучеництва і свято перенесення його реліквій до Кентерберійського собору.
Загалом, під час календарної реформи, таких речей позбулися і календар спростили. Тепер святі мають не більше одного свята на рік — за винятком Йоана Хрестителя, святого Йосифа і Богородиці.
—Очевидно, що коли святому призначають календарну дату, за лаштунками багато чого відбувається. Чи є щось таке, чого католики можуть не знати про святих і свята?
—Коли когось канонізують, це не означає, що він обов’язково потрапить до Загального римського календаря. Навіть Вчителі Церкви не потрапляють туди автоматично: їх додають туди згодом.
Насправді, це дивовижний, специфічний і технічний процес — досліджувати календарі, літургійні періоди, християнські свята тощо. Є літургісти, які присвячують цьому все своє життя. Ця дисципліна називається геортологія, і це чудова річ.
фінансово.
Щиро дякуємо!
