Бог — розумний тренер

Роздуми над Божим Словом на середу IV Звичайного тижня, рік І

Брати! Ви ще не протистояли до крові, змагаючись з гріхом. І забули про заклик, що звернений до вас як до синів: «Сину мій, не нехтуй Господніми картаннями і не падай духом, коли Він докоряє. Адже кого Господь любить, того й карає, і шмагає кожного сина, якого приймає». Якщо зазнаєте докору, то з вами Бог поводиться, як зі синами. Хіба є такий син, якого батько не картає?
Усяке ж картання здається в цю мить не радістю, але смутком; та згодом ті, які навчені ним, приносять мирний плід праведності. Тому випростайте опущені руки і знеможені коліна, і стежки для ваших ніг зробіть прямими, аби кульгаве не збочило, але радше щоб зцілилося. Намагайтесь мати мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа. Пильнуйте, щоб ніхто не лишився без Божої благодаті, аби хто не наробив прикрощів, коли випустить гіркий корінь, та щоб ним багато хто не осквернився.

Євр 12, 4-7. 11-15

Досвідчені тренери та вчителі знають, що вчасне добре слово — найкращий спосіб мотивувати підопічних і заохотити їх продовжувати наполегливо працювати. У певному сенсі, сьогоднішнє читання з Послання до євреїв виконує саме таку мотиваційну функцію. Це звернення до учнів, які втомилися від вимог християнського життя та знесилились у вірі.

Тож автор Послання закликає їх не піддаватися спокусі зневіри: «Випростайте опущені руки і знеможені коліна» (Євр 12, 12). «Не дозволяйте обставинам зупинити вас, — ніби каже апостол, — підведіться й рухайся далі!»

Усі ми час від часу потребуємо підтримки. Особливо коли на шляху до святості нам доводиться не тільки боротися зі спокусами, але й бачити свою нездатність побороти якийсь гріх. Це виснажує і засмучує. У такі хвилини ми можемо засумніватися, чи варто просуватися далі цим «вузьким шляхом», коли поруч стільки людей прямують шляхом легким та широким і, як здається, дуже задоволені своїм життям!

Господь розуміє, як важко нам буває прямувати Його шляхом, зростаючи в любові та служінні ближнім. Він співчуває нашому болю й часом навіть несе нас на своїх плечах. Але святий Павло зазначає, що випробування — це своєрідні гіркі ліки, без яких остаточне зцілення неможливе. Вони неприємні, але, якщо ми не припиняємо «лікування» та слухаємося Христа­-Лікаря, на нас чекає велика нагорода: мир і щастя, які отримуємо, коли живемо згідно з Його волею (див. Євр 12, 11).

Так, Бог хоче, щоб усі ми стали святими. Але Він не вимагає і не очікує від тебе, що цей шлях ти подолаєш самотужки. Кожного разу, коли ти звертатимешся до Нього по допомогу, Господь простягне свою руку і підтримає тебе. Тому підведи голову! Наш Отець не тільки люблячий, але й досконалий Тренер, і Він приведе тебе до перемоги!

«Отче, дай мені благодать дійти вузькою дорогою віри до повноти життя».

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»