Роздуми над Божим Словом на четвер V Звичайного тижня, рік І
Сказав Господь Бог: «Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього».
І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів небесних і привів їх до Адама побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось. І дав Адам назви всякій скотині, всякому птаству небесному і всякому звірові польовому, але для Адама не знайшлося помочі, відповідної до нього.
Тоді Господь Бог навів глибокий сон на Адама, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до Адама. І Адам сказав: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка».
Так то полишає чоловік свого батька й матір і приліпляється до своєї жінки, і стануть вони одним тілом.
А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та не соромилися.
Бут 2, 18-25
Мабуть, ще з дитинства нам знайома історія про те, як Бог узяв ребро в Адама і створив із нього Єву. «Не добре чоловікові бути самому», — читаємо в Книзі Буття (Бут 2, 18). Господь знав потребу Адама, як людської істоти, у відповідному партнері, компаньйоні та другові — і задовольнив цю потребу. Він також створив багато живих істот: усіляких птахів і тварин.
Звісно ж, Бог розумів, що носоріг і страус не будуть для Адама «братами по розуму», як і вівці, кози та бики, попри всю свою корисність, ніколи не зможуть стати для людини відповідними партнерами для життя й особистого зростання. Адам потребував когось такого подібного до себе, того, хто міг би запропонувати йому дружбу і спілкування. Крім того, Бог знав, що Адамові знадобиться допомога у виконанні різних повсякденних обов’язків. Саме тому Небесний Отець не просто задовольнив потребу першого чоловіка в супутникові, а дав йому набагато більше, ніж той просив чи міг уявити.
Так Бог чинить і щодо тебе. Образно кажучи, у певній життєвій ситуації тобі може здаватися, що ти потребуєш коня, а Він у відповідь на твоє прохання дає носорога. Або, зголоднівши, просиш у Нього пару яблук, а замість них отримуєш цілу яблуню. Невже Господь помиляється? Звісно ж, ні! Просто Він ще до того, як ти попросиш Його, знає, що саме тобі насправді потрібне в цей момент (див. Мт 6, 8), і часто дає це, не очікуючи на твоє прохання.
Сьогодні вислови Господеві свою віру в Його любов і турботу про тебе. Якщо ти просив про щось і, як тобі здається, не отримав, — перечитай сьогоднішній фрагмент із Книги Буття і поміркуй над тим, як Бог задовольнив потребу Адама у гідному супутникові життя. А потім проси Святого Духа показати тобі, як саме Він відповідає на твої прохання. Відкинь думки про те, що Бог не чує тебе й не піклується про тебе. Натомість проголошуй свою віру в Його мудрість і своєчасність усіх дарів! І коли отримаєш умовну «яблуню» — не розчаровуйся, а сміливо звертайся до Отця за подальшими дарунками!
«Отче, я вірю в Твою досконалу любов до мене і турботу! Дякую за всі дари. Допоможи не змарнувати їх і принести щедрі плоди для Твого Царства».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.