«Іспанський отець Кольбе»: віддав своє життя за батька 6 дітей

«Я священник. У мене немає ні дружини, ні дітей, тому я благаю: візьміть мене, а не цього бідного чоловіка». Перед смертю отець встиг дати розрішення своїм товаришам-мученикам, а також їхнім убивцям…

За чотири роки до о.Максиміліана Кольбе, під час гонінь на Церкву в період громадянської війни в Іспанії, 37-річний іспанський священник віддав своє життя за батька сім’ї. Нині о.Франсіско де Паула Паділья — серед 130 мучеників 1936-1939рр., беатифікаційний процес яких триває у Конгрегації в справах святих. Дієцезіальний етап закінчився 2019р.

Отець Франсіско де Паула Паділья

Як репресії за франкістський авіаційний наліт на місто Хаен, його республіканська влада вирішила розстріляти групу в’язнів. Багато з них опинилися у в’язниці лише за те, що були католиками. 2-го квітня 1937р. після опівночі їх зібрали в галереї місцевої в’язниці й почали зачитувати прізвища тих, хто мав бути розстріляний ще тієї ночі; після цього їм зв’язали руки.

Коли назвали чоловіка на ім’я Хосе, він став пручатися, кажучи з плачем, що має шістьох дітей. Тоді в ряд смертників став о.Франсіско, настоятель із Манча-Реал, і попросив, щоб йому зв’язали руки. На слова «тебе не викликали» він відповів: «Я священник. У мене немає ні дружини, ні дітей, тому я благаю: візьміть мене, а не цього бідного чоловіка».

За кілька годин по тому о.Паділью розстріляли на міському кладовищі. Він устиг уділити розрішення своїм товаришам-мученикам, а також їхнім убивцям.

Беатифікаційний процес

Окрім «іспанського отця Кольбе», беатифікаційний процес включає 108 священників, монахиню-клариску, подружню пару, 17 чоловіків-мирян і одну вдову. Серед священників є доктори теології після римських студій і скромні настоятелі сільських парафій, засновники кухні для бідних і сільськогосподарських профспілок, а також троє братів-священників.

Більшість мирян пов’язана з нічною адорацією Пресвятих Дарів і з Католицькою акцією. Серед них — фармацевт, журналіст, лікар, а також чоловік із фізичною інвалідністю, якого вбили, бо «він завжди товаришував із священниками», — пояснює постулатор беатифікації Рафаель Іґуерас.

Молоду вдову вбили за те, що її брат був священником. «Приналежність до родини, в якій є священник, робила кандидатом на мучеництво», — підкреслює Іґуерас.

Цих людей убили з ненависті до віри. Майже всіх розстріляли. З багатьма з них перед тим жорстоко поводилися і знущалися з них. Всі вони «сьогодні мають що сказати».

Ці мученики стали взірцем життя та віри, а своєю смертю вони демонструють слова Ісуса: «Ніхто не має більшої любові, як віддати своє життя за друзів». Вони померли «як Христос, перший мученик», а Його мучеництво — «це наука любові».