Роздуми над Божим Словом на четвер ІІ Великоднього тижня
Тими днями начальник охорони зі слугами, привівши апостолів, поставили їх у синедріоні. І первосвященик запитав їх, кажучи: «Чи не заборонили ми вам виразно навчати в це Ім’я? Та ось ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цієї людини?»
Та Петро й апостоли у відповідь сказали: «Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей! Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві. Бог підняв Його своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізрáїлеві покаяння і прощення гріхів. І ми є свідками щодо цих слів та Дух Святий, якого дав Бог тим, хто кориться Йому!»
Почувши це, вони лютували і змовлялися їх убити.
Діян 5, 27-33
У Новому Завіті знаходимо згадку про синедріон аж 22 рази. Що ж це таке? Синедріон — найвища юдейська релігійна та політична інстанція, така собі Верховна Рада та Вищий суд одночасно. Він об’єднував 71 особу, більшість із яких становили садукеї (представники священників), а меншість — фарисеї та книжники. Головував на синедріоні первосвященник.
Уявімо велике, багато оздоблене приміщення, наповнене авторитетними людьми, які мали силу та владу. Чому саме сюди привели Петра й апостолів? Невже ці владні особи не могли впоратися з купкою якихось проповідників «по-тихому»? Як читаємо в Книзі Діянь Апостолів — не могли. Що тільки вони не робили, та, попри їхню заборону, сповнені Святого Духа апостоли продовжували навчати людей. «І ось ви вашою наукою сповнили Єрусалим» (Діян 5, 28). Апостоли мали величезну підтримку народу, а тому «силове рішення» було тимчасово неможливе. Залишалось натиснути колективним авторитетом на послідовників Христа, якщо їх не вдається налякати, переконати чи підкупити.
Вас викликали коли-небудь у кабінет директора або іншої дуже значущої особи для «серйозної» розмови? Якщо так — згадайте, що ви відчували. Якщо ні, то спробуйте уявити. Ви нервуєте, вам страшно? Може, ви спітніли? Чи можете ви в такому стані тверезо мислити й чітко формулювати свої думки? Навряд. Проте апостоли змогли, бо були впевнені, що «слухатись слід більше Бога, ніж людей» (Діян 5, 29)!
А до кого ти звертаєшся по пораду в незрозумілій ситуації? До друзів, батьків, колег? Чия думка для тебе пріоритетна? «Я роблю, як усі», — скаже більшість опитуваних.
У сучасному світі, коли навіть дитина має доступ до будь-якої інформації, коли кожен, зіткнувшись із якоюсь проблемою, шукає відповіді в інтернеті, просто вписавши в пошуковик ключові слова, і за кілька секунд готову відповідь йому подають на екрані, як на блюдечку, — навіть аналізувати не виникає бажання.
Але якщо хочеш бути вільним, тоді не будь «як усі»! Сьогодні розпочни свій день із розмови з Богом. Розкажи Йому про все, що тебе турбує: негаразди, страхи, проблеми в родині, здоров’я дітей (чи батьків), або втрата роботи й доходів — про все, що потребує вирішення чи відновлення у твоєму житті. У тиші весняного поранку попроси Ісуса про допомогу, бо «ввізвали праведні, і Господь почув їх і з усіх скорбот їхніх врятував їх» (Пс 34(33), 18). А потім прослав Його вдячною молитвою.
«Благословляю Господа повсякчасно, завжди хвала Його на устах моїх. Величайте Господа зі мною, і вознесімо ім’я Його вкупі (Пс 34(33), 2.4)».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
