Роздуми над Божим Словом на понеділок ІІІ Великоднього тижня
Після того, як Ісус нагодував п’ять тисяч людей, учні побачили Його, як ішов морем. А наступного дня юрба, яка стояла на другому боці моря, побачила, що іншого човна там не було, крім одного, і що Ісус не входив до човна зі своїми учнями, а відправилися лише самі Його учні. З Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь промовив подяку.
Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали в човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: «Раввí, коли Ти прибув сюди?»
У відповідь Ісус сказав їм: «Воістину, воістину кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили знамення, але тому, що їли хліб і наситилися. Працюйте не на поживу, яка гине, але на поживу, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський. Адже Його Отець завірив, Бог!»
Тож запитали в Нього: «Що ж нам робити, аби чинити діла Божі?»
У відповідь Ісус їм сказав: «Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, кого Він послав».
Йн 6, 22-29
На перший погляд, слова Ісуса до людей, що йшли за Ним, у сьогоднішньому Євангелії здаються занадто різкими. Люди були свідками того, як Він дивним чином помножив хліби та рибу, щоб нагодувати їх. Він не лише втамував їхній голод, але й показав, що має Божу силу та владу. Тож не дивно, що вони знову і знову шукали Його. Ось тільки вони шукали Ісуса, Слово Отця, не шукаючи слів Отця. Їх цікавили лише ті блага, які вони могли від Нього отримати. Саме на пастку егоїзму звертає увагу Господь Христос. Він розуміє це і хоче очистити й поглибити мотивацію тих, хто прямує за Ним: «Ви з’їли хліб і наситилися. Але перед вами стоїть Той, Хто може дати вам хліба, який утамує ваш найглибший голод». Люди були задоволені тим, що їх нагодували; але Ісус мав для них набагато більше — свої Тіло і Кров.
Немає сумніву, що й ми часто поводимось, як люди в тій юрбі. Звісно, немає нічого поганого в тому, щоби просити Христа вдовольнити наші нагальні потреби. Ми хвилюємося через втрату роботи, оплату кредиту чи комуналки. Непокоїмося за кохану людину, яка бореться з важкою хворобою. Звісно, в нас є всі підстави для занепокоєння. Але якщо зосередимося лише на цих проблемах, то ризикуємо втратити справжню благодать «духовного хліба» у Євхаристії, дар спілкування та дружби з Богом — те, чого насправді найбільше прагнемо.
Сьогодні ти можеш просити Ісуса і про розв’язання побутових проблем. Роби це з довірою та впевненістю, що Він справді дбає про тебе. Просто не зупиняйся на цьому. Відкрий вуха свого серця і почни слухати Ісуса. Нехай тепер Він розповість, що має на Серці. Саме так спілкуються справжні друзі. Вони слухають одне одного і допомагають, чим можуть. Якщо ти нічого не чуєш через вир думок, тоді посидь перед Ним мовчки, і Він наповнить тебе відчуттям своєї присутності та спокою. Коли ти подивишся на Христа з вірою в те, що Він може втамувати твій голод, коли насправді увіруєш, — то будеш вражений «хлібом», яким Він тебе наситить!
«Господи Ісусе, допоможи мені шукати не лише ту їжу, яка проминає, але й ту, яка залишається на життя вічне» (пор. Йн 6,27).
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
