Пророчий жест жінки

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 28 квітня

Ісус розпочав свій шлях страждань. За кільканадцять годин Він має померти на хресті. В цій драматичній ситуації, коли Ісус вечеряє зі своїми учнями та Симоном прокаженим, з’являється ця жінка. Ми абсолютно нічого про неї не знаємо. Знаємо лише, що вона тримає в руках алебастрову плящину з коштовним пахучим миром. Ця жінка підходить до Ісуса й виливає Йому на голову миро. Такий жест може означати багато речей. Може означати пошану, може означати поклоніння, але може означати і ще більше. Це пророчий жест. Це жест помазання Обраного, царя, когось особливого для народу. Цей жест дуже подібний до іншого —  покладення рук на голову, як в обряді священичих свячень. Це не тільки сильний жест. Сильним також є вчинок цієї жінки, яка витрачає на Ісуса так багато дуже дорогого мира. Єврейські жінки, особливо якщо вони вдови, тобто передбачають проблеми з власним утриманням на старість, мали певний спосіб відкладання заощаджень, своєрідну пенсію. Вони купляли таке дороге миро в пляшці, запечатували її та ховали, щоби потім мати впевненість у майбутньому. І якби настали скрутні дні, це допомогло б їм вижити. Тож ця жінка бере всю свою пенсію, своє забезпечення, своє майбутнє — і виливає його на голову Ісуса з Назарета. Ця невідома жінка каже Йому через цей царський жест: я визнаю, що Ти — справді Обраний. Я визнаю, що Ти — справді Месія. Я визнаю, що твоя місія не завершиться смертю, що твоя місія є світлом. І це помазання не є помазанням лише на майбутню смерть, воно також є помазанням на царство. Ця жінка таким фізичним, таким літургійним жестом виливає на Христа сміливість. Вона хоче супроводжувати Його в останню путь, найважчу, бо це смерть. І вона хоче разом із Ним піти далі й побачити те, що буде після смерті, застати перші промені Воскресіння. І тому, коли всі Його покинули, навіть Отець покинув Його на хресті, з Ним була ця жінка, яка на тій вечері ніби сказала Йому: я з Тобою, я даю Тобі все, що маю, щоби сказати Тобі, що твої вчинки не залишаться непоміченими — я скористаю з них. Ця жінка нічого не просила взамін. Вона лише дала, дала всю себе. Це був символ того, що вже за кільканадцять годин зробить Христос: віддасть цілковито своє життя за інших.

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com