Архієпископ Ґаллагер: Віндзори — сім’я унікальна, однак подібна до кожної іншої сім’ї

Архієпископ Пол Річард Ґаллагер виголосив проповідь під час молебню в намірі померлого принца Філіпа.

Секретар із міжнародних відносин Апостольського Престолу, виголошуючи проповідь в англіканському храмі Рима на молебні в пам’ять принца Філіпа Единбурзького, зазначив: найбільший внесок покійного у життя й розквіт Великої Британії та Співдружності полягає в тому, що він був «силою та підтримкою» Її Величності протягом 73 років їхнього подружнього життя і 69 років її правління. Принцеса Єлизавета стала на чолі Об’єднаного королівства 1952 року, коли їй було всього 26 років, повідомляє Vatican News.

Від того моменту й до самої своєї смерті принц Філіп завжди був трохи обік, на кілька кроків позаду своєї вінценосної дружини, немовби у тіні. Він допомагав вести монархію та королівську сім’ю крізь десятиліття змін і проблем. Архієпископ Ґаллагер підкреслив, що Віндзори — сім’я унікальна, однак насправді вона подібна до будь-якої іншої сім’ї, зі своїми радощами і нещастями, успіхами і невдачами.

Проповідник звернув особливу увагу на два інші виміри життя принца Філіпа. Він, зокрема, відзначив видатну кар’єру небіжчика на флоті, його мужність і рішучість. Окрім цього, принц був покровителем понад 800 (!) благодійних організацій.

Дитинство принца припало на надзвичайно важкі роки та обставини для його сім’ї. Це, як і освіта в експериментальній державній школі, допомогло йому вирости міцною людиною, готовою закасати рукави і зробити все необхідне, служачи своїй другій батьківщині.

Можливо, переважно завдяки своїй особистій історії принц Філіп щиро цікавився становищем молодих людей та їхньою потребою зростати в пошуках позитивного досвіду і досягнень. Із цією метою він заснував Премію герцога Единбурзького (The Duke of Edinburgh Awards), яка допомогла тисячам людей і стала цінним інструментом у процесі становлення багатьох юнаків та дівчат.