Молитві як боротьбі була присвячена чергова загальна аудієнція. Вперше після піврічної перерви вона відбулася за участі прочан.
«Християнська молитва, як і все християнське життя, не є “прогулянкою”. Жоден із великих молільників, яких зустрічаємо в Біблії та в історії Церкви, не мав “зручної” молитви». Таким ствердженням Папа Франциск розпочав свою катехизу з нагоди загальної аудієнції, що в середу, 12 травня 2021р., відбулася на внутрішньому подвір’ї Апостольського палацу, повідомляє Vatican News.
На початку зустрічі він не міг не поділитися радістю від того, що знову, після піврічної перерви, подія відповідала своїй назві «аудієнція» — адже знову відбулася за участі вірних, «бо не є приємним промовляти до телекамери». «Я дуже радий бачити кожного з вас», — сказав Святіший Отець, дякуючи за присутність і попросивши переказувати всім, що він молиться за всіх та просить молитися за нього.
Радість і труднощі
Як зазначив Франциск, молитва приносить великий мир — «але шляхом внутрішньої боротьби, іноді й важкої», що може тривати значні періоди життя. Молитися не є легко, і тому ми «втікаємо від молитви», бо щоразу, коли хочемо це чинити, «на думку спадають багато інших занять, які в цю хвилину здаються важливішими та нагальнішими». І майже завжди, відклавши молитву, помічаємо, що «ці справи не були аж такими суттєвими»; що, можливо, ми навіть і «змарнували час».
«Всі Божі мужі та жінки діляться не лише радістю молитви, але також і незручностями й труднощами, які вона може викликати: в деякі хвилини втримати віру є важкою боротьбою. Деякі святі провадили цю боротьбу роками, не відчуваючи жодного смаку молитви, не відчуваючи її корисності. Мовчання, молитва, зосередження — це важкі вправи, й людська природа іноді бунтує. Ми надаємо перевагу тому, щоб перебувати де завгодно, але не там, у тій лавці в храмі на молитві. Хто хоче молитися, повинен пам’ятати, що віра не є легкою справою та іноді проходить через майже повну пітьму, без орієнтирів», — підкреслив Святіший Отець.
Неприятелі молитви
Наступник святого Петра вказав на те, що в Катехизмі Католицької Церкви знайдемо перелік «неприятелів молитви». Хтось сумнівається в тому, що вона «справді досягає Всемогутнього» — мовляв, «чому Бог мовчить?» Дехто вважає, що молитва є «суто психологічною дією», яка, може, й корисна, але не необхідна; що її можна практикувати, навіть не бувши віруючими. Однак «найгірші вороги» молитви, за словами Папи, «перебувають всередині нас». Катехизм про них говорить так: «Знеохота від усвідомлення нашої черствості; смуток від того, що ми не все віддали Господеві, маючи “великі маєтки” (пор. Мк 10,22); розчарування, тому що ми не були вислухані так, як ми самі того хотіли; наша зранена гординя, яка міцніє через наше почуття негідності тому, що ми грішні; неправильне сприйняття безкорисливості молитви».
Досвід боротьби
Що ж робити в період спокуси, коли здається, ніби все захиталося? Святіший Отець нагадав: переглядаючи історію духовності, відразу побачимо, що духовні вчителі добре усвідомлювали описану вище ситуацію. Й кожен із них зробив свій внесок, запропонував певні поради, які не є «теоріями, що зродилися за робочим столом», але «порадами, народженими на основі досвіду, які показують важливість того, щоб боротися та залишатися витривалими в молитві». Наприклад, «Духовні вправи» святого Ігнатія Лойоли є «книжкою великої мудрості», яка вчить «наводити порядок у своєму житті». Лойола дає зрозуміти, що «християнське покликання — це боротьба, рішення стояти лише під стягом Ісуса Христа, а не під прапором диявола, стараючись чинити добро навіть тоді, коли це стає важко».
Ми не самотні в боротьбі
«У періоди випробування варто пам’ятати, що ми не самі, що хтось перебуває поруч із нами та захищає нас», — сказав Папа. Він розповів про випадок, описаний у житті святого Антонія Великого, основоположника монашества в Єгипті. Після важкого випробування віри, переживши серйозну внутрішню кризу, він запитував Ісуса: «Де ж Ти був? Чому Ти не прийшов, щоби покласти край моїм стражданням?» А Ісус відповів: «Антонію, Я був там. Але чекав, щоб ти почав боротися».
«Боротися в молитві. Молитва часто є боротьбою», — сказав Святіший Отець, розповівши про випадок, який стався в його рідній дієцезії. Один робітник, дізнавшись від лікарів, що його хвора донечка не переживе чергову ніч, подався після роботи до санктуарію в Лухані. Храм уже був зачинений, тож він перед дверима цілу ніч молився, а повернувшись вранці до Буенос-Айреса, довідався про несподіване зцілення дитини. Він «боровся у молитві» й отримав від Богородиці благодать, про яку просив. «Я бачив це: молитва чинить чуда, бо вона досягає до центру ніжності Бога, який любить нас як батько», — додав Папа. Підсумовуючи, він зазначив, що коли в певні періоди ми неспроможні відчути Божу присутність — це станеться в майбутньому, а оглядаючись назад наприкінці життя, ми зможемо сказати: «Я думав, що був самотній, але це було не так: зі мною був Ісус».
фінансово.
Щиро дякуємо!
