Кардинал Герхард Мюллер закликав Папу втрутитись у ситуацію, яка склалася у Церкві Німеччини. Він попросив його вплинути на священнослужителів, які намагалися благословляти одностатеві союзи або заохочували такі спроби.
«Заради істинного Євангелія та єдності Церкви Рим не повинен мовчки спостерігати, сподіваючись, що все складеться не так вже й погано, або що німців можна умиротворити тактичними тонкощами і невеликими поступками. Нам потрібна чітка принципова заява з практичними наслідками», — написав колишній префект Конгрегації віровчення у своєму есе «Благословення і богохульства» 24 травня 2021 року, як повідомляє Catholic News Agency.
«Це необхідно для того, щоб після п’ятисот років поділу християн залишки Католицької Церкви у Німеччині не розпалися остаточно, адже це матиме руйнівні наслідки для всієї Вселенської Церкви», — заявив він.
Кардинал Мюллер нагадав, що Римська Церква має першість не стільки через привілеї кафедри Петра, і не тому, що кожен, хто її посідає, «може робити, що заманеться», а перш за все через «серйозний обов’язок Папи, покладений на нього Христом, охороняти єдність Вселенської Церкви у вірі, відкритій через Божественне об’явлення».
Говорячи про акції непокори, влаштовані німецькими священниками та єпископами 10 травня, під час яких відбулися масові благословенні одностатевих пар, і про приховані за ними теологічні зрушення, кардинал сказав: «Те, що ми спостерігаємо — це єретичне заперечення католицької віри у Таїнство шлюбу і заперечення тієї антропологічної істини, що різниця між чоловіками та жінками виражає волю Бога у Його творінні».
Кардинал Мюллер назвав «постановочні псевдоблагословення одностатевих жіночих і чоловічих пар теологічним блюзнірством», посилаючись на послання святих апостолів Павла та Йоана, Книгу Буття, вчення святого Томи Аквінського та догматичну конституцію ІІ Ватиканського собору «Lumen gentium».
«Шлюбне благословення не можна відокремлювати від Таїнства шлюбу, з яким воно нерозривно пов’язане, і тим паче не можна застосовувати його до позашлюбних стосунків, або, що ще гірше, для виправдання грішних зв’язків», — написав він.
Колишній префект Конгрегації віровчення також заявив, що людиноцентричний погляд на Церкву і Таїнства набув форми елітарного гностицизму. «Ці німецькі богослови і єпископи поводяться з людьми як із дурнями; вони стверджують, що мають якісь таємні екзегетичні знання, які дозволяють їм інтерпретувати слова Святого Письма, що засуджують неприродні зв’язки, у єдності зі схваленням одностатевих союзів», — сказав він.
Кардинал також підкреслив, що єпископи та богослови почали наполягати на терміновій необхідності благословляти гомосексуальні пари саме тоді, коли протягом багатьох місяців віруючі страждали від відсутності благодаті і Таїнств через коронавірусні обмеження. «Цей факт показує, як низько впав догматичний, моральний і літургійний рівень», — сказав він. На думку кардинала, спроби благословляти одностатеві пари свідчать не про занепокоєння станом їхніх душ і можливістю їхнього спасіння, а про заперечення Таїнства шлюбу. Він припустив, що за цими спробами криється антагонізм німецької культури до католицизму, і що багато хто вважає, що «бути проти Риму — це знак істинності».
Кардинал Мюллер нагадав, що заклики поставити суб’єктивний досвід вище від Божественного Об’явлення не є чимось новим для Німеччини. У 1930-х роках нацистський теоретик Альфред Розенберг звинувачував Католицьку Церкву в тому, що вона вважає «закони, одкровення, церкву і віросповідання вищими за життєві потреби німецького народу, який бореться за внутрішню і зовнішню свободу».
«Ця помилкова дихотомія веде до нового язичництва, що лише ницо маскується під християнським літургійним одягом, — сказав він. — Новим у цій теології, що повертається до поганства, є її вперте наполягання на власній католицькості, так, ніби можна просто відкинути Слово Боже у Святому Письмі та Апостольську Традицію як всього лише побожну точку зору, як обмежені своїм часовим відрізком вирази релігійного почуття та ідеалів, що потребують еволюції та розвитку відповідно до нового досвіду, нових потреб, нових менталітетів. Сьогодні нам кажуть, що зменшувати викиди вуглецю в атмосферу важливіше, ніж уникати смертних гріхів, які назавжди відривають нас від Бога».
Нещодавно архієпископ Денвера Самуель Аквіла також написав відкритий лист до єпископів світу про невідповідні католицькому вченню погляди, яких дотримуються німецькі єпископи. Він попередив, що Синодальний шлях, на якому стоїть німецька Церква, принижує Церкву як Божий інструмент спасіння і ігнорує напруженість між місією Церкви і світовими ідеологічними установками. «Якщо Церква не бажає говорити правду з розсудливістю та мужністю, щоб не завдати дискомфорту своїм власним лідерам, чому світ повинен довіряти Церкві говорити правду, яка може завдати дискомфорту світові?» — запитав він. — Церква, — і тим більше, Таїнства, — це не наші “інструменти”! Це Божі знаряддя, адже Господь — це головне джерело благодатей, які ми отримуємо через Церкву і Таїнства».
У середу, 26 травня 2021 року, архієпископ Сан-Франциско Сальваторе Корділеоне висловив свою підтримку єпископові Аквілі, подякувавши йому за аргументовану відповідь німецьким єпископам. «Він нагадує мені ту відвертість, з якою святий апостол Павло звертався до коринтян, солунян і галатів», — сказав він. Архієпископ Корділеоне також назвав бачення Церкви з боку німецького єпископату «радикальним розривом».
Кардинал Вінко Пульїч з Боснії, що був архієпископом Сараєво з 1991 року і очолював Конференцію єпископів Боснії і Герцеговини, відповідаючи на питання про скасування целібату і свячення жінок, заявив, що «Церква, яка витримала виклики комунізму, не повинна приймати таких екзотичних ідей», які декларують німецькі єпископи, — повідомляє Catholic News Agency. «Таке ставлення дивує і ображає наших віруючих. Ми не можемо зрозуміти таку Церкву, для якої жертва — це чуже слово, а в Ісуса немає хреста. Можна вести дискусії на різні теми, але вони повинні бути засновані на Євангелії, а не на секуляризмі і релятивізмі. Релігійне свавілля прижилося у Церкві, але ми мусимо повернутися до Євангелія».
«Я не можу ні передбачити дій Папи, ні вплинути на його думку, — сказав кардинал Пульїч. — Однак, якщо він запитає моєї думки, я донесу до нього істинну думку страждаючої Церкви».
фінансово.
Щиро дякуємо!
