У п’ятницю, 28 травня, в санктуарії Страстей Господніх в Шаргороді відбулась Євхаристія і молебень Хресної Дороги.
Як повідомлялось, у Шаргороді триває Ювілейний рік, тому кожен учасник міг отримати повний відпуст та папське благословення з рук ординарія Кам’янець-Подільської дієцезії єпископа Леона Дубравського, котрий очолив св. Месу. Перед початком Літургії владика, відповідаючи на привітання настоятеля парафії св. Флоріана та хранителя санктуарію Страстей Господніх о. Бенедикта Свідерського OFM, звернувся до паломників, що прибули до Шаргорода: «Я завжди кажу: хочете “підзарядитись” — йдіть у паломництво. Як мобілку ми заряджаємо від джерела електроенергії, так дух заряджається паломництвом». Також до Шаргорода прибуло перше Подільське паломництво з Вінниці.
Проповідь під час Служби Божої проголосив вікарій парафії Воздвиження Святого Хреста (м. Шепетівка) о. Павло Шевчук OFM. Коментуючи Євангеліє цього дня , він сказав, що «на перший погляд цей уривок видається не до кінця зрозумілим: смоківниця, на якій немає плодів, храм, з якого Ісус виганяє торговців. Але все стає зрозумілим, якщо уважно придивитись до євангельських знаків. В ті часи до єрусалимського храму приходила сила паломників, але це не давало багато плодів. Всі зосередились на тому, щоб принести жертву, а молитися в цьому храмі було важко. Сьогодні Євангеліє заохочує нас зосередитись на наших відносинах з Богом і нагадує нам, що Церква — це місце зустрічі та єдності з Богом, а не місце торгівлі з Богом чи з іншими людьми, не місце реалізації наших намірів».
«Проблема, — продовжив о. Павло, — може бути не в храмах, а в наших серцях. Наша віра проста: потрібно відкрити серце і впустити Господа. Ми ж часто впускаємо у серце гріх або намір вчинити гріх, або спокусу. Найпевніший шлях до Бога — це любов. Любов до Бога і до ближнього. «Божки», яких люди собі створюють, перешкоджають відносинам з Богом і з ближніми. Хто віддається цим «божкам» вже не має часу ні для дружини або чоловіка, ні для дітей, ні для молитви, ні для того, щоб піти до храму і посповідатись. Кожна заповідь допомагає нам зрозуміти, де ми споганили наші відносини з Богом, що заважає любити Бога понад усе, а ближнього як себе самого. Ісус показує нам як відбудувати ці відносини: щоб рухатися в цьому напрямку потрібно вірити і молитися. Приклад цієї молитви — Хресна Дорога. Це приклад самого Ісуса Христа».
У спільній молитві учасники Меси звернулись до Господа з проханнями за Святішого Отця Франциска, всіх єпископів і священників; за всіх католиків України; за хворих на COVID та усіх страждаючих, щоб вони знаходили підтримку як з боку держави, так і з боку благодійних організацій і людей доброї волі. А після отримання папського благословення усі вийшли на подвір’я храму, щоб розпочати Хресну Дорогу.
«Сьогоднішня Хресна Дорога особлива, — сказав для CREDO Його Преосвященство єпископ Леон Дубравський, котрий цю Хресну Дорогу очолював. — Але кожна Хресна Дорога особлива по-своєму. Її значення в тому, що Ісус Христос пройшов її першим. Церква наслідує Христа. Господь сказав: «Хто хоче йти за Мною, нехай візьме свій хрест». А де ж його взяти, як не на Хресній Дорозі? Віруючі люди беруть участь у різних молебнях. Але на Хресну Дорогу, тут, в Шаргороді, приїжджає найбільше. Кожного разу можна бачити натовпи людей. З цього я роблю висновок: з кожної Хресної Дороги в них щось залишається. А ще Хресна Дорога їм допомагає. Допомагає не тільки пізнати і краще усвідомити ціну нашого спасіння, а й допомагає переживати труднощі і негаразди в родинах, в державі, в Церкві, ту ж саму пандемію».
«Наслідувати Христа — це значить йти Його слідами», — сказав на початку молебня о. Павло Шевчук. Підготовлені ним роздуми над стояннями Хресної Дороги, які він озвучив разом із Іллею Шемчуком і Веронікою Романюк з Шепетівки, продовжували думки, висловлені ним у проповіді. На ІІ стоянні «Ісус бере хрест» священник сказав, що хрестом Ісуса є ми, бо несучи хрест, Спаситель несе наші гріхи. А на ІІІ стоянні «Ісус падає під тягарем хреста» задав питання: «Чи не впав Ісус у твоєму серці?» і пояснив, що Ісус падає, коли слабшає наша віра.
В останні роки в різних публікаціях можна зустріти вислів «екстремальна Хресна Дорога». Цим терміном зазвичай означають нічну ходу протяжністю кілька десятків кілометрів, з молитвою або в мовчанні, і з роздумами над стояннями Хресної Дороги. Хоча нинішня Хресна Дорога в Шаргороді відбувалась як і завжди, між каплицями-стояннями шаргородської Кальварії, її також можна назвати екстремальною. Коли її учасники — а попереду усіх йшли діти з парафії св. Флоріана, котрі в нинішньому році прийняли Перше Причастя — вийшли на храмове подвір’я, йшов дощ. Мабуть, не буде помилкою сказати, що у Шаргороді Хресна Дорога під дощем була не першою. Але коли хода рушила, дощ почав помітно посилюватись, а десь приблизно на середині це був вже не дощ, а справжня злива з грозою і вітром, холодна, далеко не травнева. А з пагорбів, на яких збудовано каплиці-стояння, потоками стікала вода. І коли злива ставала все сильнішою, владика Леон спитав в мікрофон: «Будемо йти далі чи залишимося тут?». З того моменту злива почала слабшати, а на момент завершення Хресної Дороги це вже знову був спокійний весняний дощ.
Як завжди у Шаргороді (крім Великого Посту), Хресна Дорога завершилась ХV стоянням «Воскресіння Господа Ісуса». Прощаючись з її учасниками єпископ Леон сказав: «Ця Хресна Дорога запам’ятається вам надовго». І з притаманним йому гумором додав: «Бог змив з вас усі гріхи, а коронавірус тепер минатиме Шаргород».
фінансово.
Щиро дякуємо!
