Поради

Як виростити справжнього чоловіка в домашніх умовах

07 Липня 2021, 18:35 10366 Віта Якубовська

Чи є шанс виховати справжнього чоловіка у цьому поламаному світі?

 

 

Недавно я переглянула фільм «Грейхаунд» — військову драму про бій між кораблями північноатлантичних конвоїв та німецькими підводними човнами у період Битви за Атлантику під час Другої світової війни. Я залишилася під враженням від образу головного героя, що був створений із деталей, які дедалі рідше можна зустріти у «комплектації» сучасного дорослого чоловіка. Глядач або здивується, або проігнорує відвагу сценариста і режисера, які вирішили показати, як капітан військового судна схиляє голову і коліна до молитви: чи це молитва перед їдою, чи то на початок і завершення дня. Молитва і Боже Слово — це для головного героя не рутина, не звичка: це частина його самого, і звідси — всі інші риси характеру, який дуже стримано, але не менш виразно демонструє на екрані Том Генкс. Ставлення головного героя до команди — з однаковою повагою до кожного, від посильного до старпома. Витримка, мужність, людяність. Глибоке розуміння цінності життя та його значущості, незалежно від того, про чиє життя ідеться — своїх чи ворогів. На щастя, я зустрічала таких чоловіків не лише в кіно. Звісно, вони не ідеальні (що це взагалі таке?). Але вони достатньо дорослі, щоб брати на себе відповідальність за свої вибори і вчинки, за рішення та інших людей. Вони не ховаються й не втікають від труднощів і знають ціну кожній перемозі. От тільки таких чомусь дедалі менше.

У той самий час, коли мені трапився на очі цей фільм, інтернет і телебачення рясніли іншими образами: чоловіки Польщі на протестах, пов’язаних із рішенням Конституційного суду, який визнав євгенічні аборти такими, що суперечать Конституції. Це були чоловіки з плакатами в руках «Вибір — не заборона» та «Жінка вирішує». Насправді ж це був парад дезертирів. Я бачила чоловіків, які під виглядом підтримки жінок та їхнього права мати вибір намагаються втекти від відповідальності за життя, до появи якого вони теж причетні. І хочуть, щоб відсутність у них відповідального ставлення до подарованого життя була виправдана на законодавчому рівні. У нас такі теж є. Вони не виходять на протести, бо наше законодавство дуже ліберальне у цьому відношенні, а лише на міру необхідності виймають гаманець і кажуть жінці «вирішити проблему» — або просто зникають із горизонту. І таких чоловіків чомусь тільки більшає.

Звідки ж беруться такі чоловіки у ХХІ столітті? Їх народжують жінки. І виховують їх теж переважно жінки, тому що тати десь «відпадають» дорогою — або самі втікають, або їх відсувають гіпертурботливі мами і бабусі, які, звісно ж, «краще знають», як виховувати дітей, «бо ті хлопи то самі нездари». Може, тому довкола нас дедалі більше чоловіків із кризою самоідентифікації, які не знають, хто вони і якими мають бути, не здатні взяти на себе відповідальність не лише за іншу людину, але й за власні вчинки, не вміють робити вибір, приймати рішення, їм не притаманна така риса чоловічого характеру, як мужність. Вони інфантильні, егоїстичні, нарцистичні та егоцентричні.

Я не знаю, коли саме щось у цьому світі пішло не так із вихованням хлопців; але факт, що не всі чоловіки, яких ми знаємо, «втрачені», — дає надію, що рецепт виховання тих справжніх все ж таки існує. То, може, спробуємо визначити декілька основних інгредієнтів цього таємничого рецепту, як у цьому поламаному світі виростити достойного чоловіка?

 

 

1.Мама не може замінити тата. І не повинна. Тато має бути залучений у виховний процес, і то від народження дитини. У житті сина має бути присутній приклад адекватної чоловічої поведінки: тут уже за обставинами — найкраще, звісно, тато, а як ні, то дідусь, мамин брат, чоловік маминої сестри, хресний тато, словом — хтось, хто близький, гідний, кому можна довіряти і з ким у вас є добрі тісні стосунки; хто знає відповіді на «всі» питання, хто навчить тримати в руках молоток і вудку; давати здачі, коли ображають; подавати руку і відчиняти двері дамам віком від 2-х до 102-х; долати свої страхи; визнавати помилки — і все це не методом «сядь там і слухай сюди», а в процесі спільного живого спілкування.

 

2.Не варто засмучуватися і нервувати з приводу брудних та зіпсованих сином речей, адже хлопчики пізнають світ і свої межі, коли стрибають із парканів та видряпуються на дерева, бавляться у калюжах, розбирають на частини іграшки, падають, щось розливають і розбивають. Використайте краще кожну таку нагоду, щоб пояснити причинно-наслідкові зв’язки. Ну хоча б, що нова іграшка, розкручена на запчастини, — це не страшно, але розламана на друзки — це мінус одна іграшка вже зараз і мінус якісь «бонуси» у найближчому майбутньому, бо все має свою ціну.

 

3.Мірою дорослішання привчайте свого сина до порядку. Навчіть його прибирати свої речі, готувати, прасувати і навіть прати шкарпетки. Навчіть його завжди дякувати, і танцювати теж навчіть. У його житті неодмінно настане такий час, коли він сам або його дружина будуть вам за це вдячні. Заохочуйте його також допомагати іншим. Не змушуйте, не наказуйте, але створіть таку можливість і навчіть, що допомагати іншим — це наш обов’язок. Найкраще працює власний приклад.

 

4.Знайдіть у собі відвагу вчасно перерізати «пуповину» — дозвольте обирати одяг, друзів, гуртки та зацікавлення. Дозвольте набивати власні ґулі та зібрати особисту колекцію «грабель», але навчіть, що все має наслідки і за все треба нести відповідальність.

 

 

 

5.Навчіть свого сина, що він не завжди буде переможцем, що важливіше не виграти за всяку ціну, а вміти визнавати поразку, робити висновки з програшу і не покидати справу на півдорозі. І просити пробачення навчіть, бо він не завжди матиме рацію, але завжди потребуватиме людей поруч.

 

6.І найважливіше — дайте вашому синові віру, дайте йому Бога, й він ніколи не почуватиметься самотнім. Батьки не завжди будуть поруч, у житті завжди було і буде те, що переростає наші людські можливості, траплятимуться різні ситуації; але у нього завжди буде Той, до Кого можна звернутися за будь-яких обставин. Чоловік, який схиляє коліна перед Богом на молитві, ніколи не буде слабаком.

 

Не бійтеся. Не тривожтеся понад міру. Не передавайте куті меду із турботою. Беріть участь у житті ваших синів, але не живіть їхнім життям і не змушуйте їх жити вашим. Любіть, обіймайте, цілуйте, поки даються, — і відпустіть, коли настане час. Моліться за своїх дітей, і те, що нам не вдалося через нашу людську недосконалість, те підправить Бог.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com zlib project Immediate Unity