Фото: Джастін Трюдо на місці відкриття 215 імовірних дитячих гробів
«Традиційні медіа в Канаді завдали величезної кривди всім канадцям — зокрема, Першим Народам».
Так коментує медійні донесення на тему поховань, знайдених при школах-інтернатах, Кендіс Малкольм із порталу True North. На її думку, медіа плутаються у фактах і підживлюють расові поділи.
Критичною точкою створеної таким чином «моральної паніки» був «вікенд, коли поскидувано важливі пам’ятники, а щонайменше 25 храмів у західній Канаді були або понищені, або повністю спалені», пише Кендіс Малкольм.
«Що гірше — кілька полум’яних коментаторів, серед них політики, журналісти, викладачі, юристи й активісти, виправдовували поведінку потолочі, пояснювали і виправдовували ці заворушення, а в деяких випадках навіть вітали», — підкреслює журналістка.
Також вона наводить «шість способів, як саме традиційні медіа в Канаді перекрутили цю історію».
Читайте також:
Канада. Хто винен у смерті дітей і що там сталося насправді?
1.Неперевірені донесення
Насамперед авторка називає прийняття без жодної перевірки інформації про знайдення з допомогою радарів 215 безіменних гробів. Офіційний рапорт мав з’явитися в середині червня, але його й досі не опублікували. «Ми не знаємо, хто проводив дослідження, чи це була фірма, чи навчальний заклад, ані того, як використано технології», — підкреслює К.Малкольм.
2.Що саме було «відкрито»?
«Щоб ви розуміли: нічого не “відкрили”. Не знайдено “тіл”. Не було розкопок, нічого не викопали, нічого не взяли, не підтвердили правдивості. Отож усе, що ви могли прочитати, говорило про те, що це гроби дітей, причому конкретні ствердження стосовно віку цих дітей це на сьогодні маніпуляція».
Кендіс Малкольм наводить коментар одного з експертів і пояснює, що радар підземного бачення, яким послужилися для віднайдення поховань, бачить тільки зміни у структурі ґрунту (які виникають, наприклад, при викопуванні ям). Інколи він дозволяє ідентифікувати предмет як труну. Однак надалі це дослідження саме по собі — захід дуже неточний, і всі названі цифри — це теоретичні підрахунки.
3.Чиї гроби віднайдено — це невідомо
Ті, хто першими повідомили про віднайдення гробів, стверджували, що це поховання дітей зі шкіл-інтернатів. Одразу також це було застосоване до двох наступних знахідок. Кендіс Малкольм, однак, наводить висловлювання (цитоване у Globe and Mail, але «сховане» наприкінці тексту), з якого випливає не тільки те, що не всі гроби дитячі — а також що в частині їх узагалі поховані не корінні мешканці. «Тут маємо, отже, забутий комунальний цвинтар, на якому поховано людей різних середовищ. Це сильний перескок у напрямку оригінальної фабули, згідно з якою ці гроби належать дітям, що померли у школі-інтернаті», — вказує авторка True North.
4.Це не «масові захоронення»
Кілька медій, як канадських, так і міжнародних (серед них — BBC, Al Jazeera, New York Times i Washington Post) помилково назвали знайдені місця «масовими захороненнями». Чому це розрізнення таке важливе? «Масові захоронення це розпізнавальний знак геноциду. Вони одразу ж асоціюються з образами чистого зла, яке характеризувало колективістські уряди ХХ століття. Гітлер, Сталін, Мао і Пол Пот. То були насправді злі очільники, які використовували масові поховання, щоб приховати свої жорстокості та злочини проти людства», — нагадує К.Малкольм. «Використання терміну “масові захоронення” — помилкове і легковажне. Воно єднає канадську політику примусової асиміляції через обов’язкову загальну освіту з нацистськими таборами смерті», — додає вона.
Авторка підкреслює, що політика уряду Канади була помилковою, в надто багатьох випадках ті, хто був відповідальний за опіку над дітьми, «підвели їх і підвели усіх нас». «Це, однак, не ставить канадські школи-інтернати ні на якому рівні рівнозначності з Аушвіцем та іншими нацистськими концтаборами. Приємно знати, що Washington Post спростувала свою публікацію. Інші мають їм слідувати».
5.Причина смерті
Чимало дітей у тих школах померли з натуральних причин. Рапорт Комітету правди і примирення від 2015 року називає головною причиною смертності туберкульоз. «Можна аргументувати, що ці діти не отримали відповідної медичної опіки або що їхня імунна система не впоралася з життям у близькому сусідстві з іншими дітьми. Але занедбання, наслідком яких стали випадкові смерті, це зовсім не те, що вбивство, яке мають на увазі численні політики та медіа», — підкреслює Кендіс Малкольм.
«Відколи ця новина побачила світло денне, у медіах запанувало майже всезагальне припущення, що ці гроби є доказом канадського голокосту, так ніби дітей убивали навмисно», — пише журналістка і підкреслює, що голокост вимагає умисності, скоординованих і систематичних зусиль. Мета діяльності residential schools була іншою: вони мали служити освіті дітей, асиміляції їх із ширшими верствами населення Канади та витяганню їх з убогості. Ця політика була помилковою, система була дефектною і завдала численних кривд, — але «є кілька порядків величини, що відділяють помилкові наміри католицьких священників, черниць і канадських урядовців від нацистських розстрільних команд і газових камер», — наголошує К.Малкольм.
6.Можливо, то навіть не були «безіменні поховання»
«Дерев’яні гроби, що були і надалі залишаються нормою в спільнотах Корінних Народів у західній Канаді, з часом зазнають ерозії та розкладу», — вказує авторка. Також вона наводить висловлювання, які свідчать про те, що існування частини поховань не було нічим дивним, бо їх «відкрито» на місці, де був цвинтар. Тому можливо, що йдеться на так про «безіменні поховання», як про забуті могили на цвинтарі. «Забуті гроби, в яких ховали людей різних середовищ, — не тільки дітей зі шкіл-інтернатів. Що за неймовірний перескок, щоб перейти від покинутого комунального кладовища до масових поховань, масових убивств і геноциду!»
«Марк Твен колись сказав, що ніколи не можна дозволяти правді стати на дорозі доброї історії. Що ж, журналісти можуть сказати: ніколи не дозволяй фактам стати на дорозі доброго матеріалу», — підсумовує Кендіс Малкольм.
фінансово.
Щиро дякуємо!
