Я натрапила на сильне послання щодо турботи про літніх батьків. Читати обов’язково!
Під час пандемії багато хто з нас пережив пробудження — не обов’язково щодо власного життя, а щодо беззахисніших пенсіонерів. Люди понад рік не бачилися зі своїми літніми батьками та дідусями й бабусями — або через обмеження, або через те, що хотіли їх уберегти. Дехто й надалі не може побачитися. Є також люди, змушені погодитися з тим, що не можуть бути біля своїх стареньких у час їхньої смерті.
Попри те, що цей досвід роздирає душу, він також нагадує, як ми маємо дбати про наших пенсіонерів — поки вони ще з нами!
Це добре показано в дописі, який кружляє соцмережами, я натрапила на нього у профілі Diane Bolton Corbett:
«Коли батьки старіють… Дозвольте їм старіти з тією ж любов’ю, з якою вони дозволили вам дорослішати. Дозвольте їм розповідати й повторювати одні й ті самі історії з такою ж терпеливістю й цікавістю, з якими вони слухали ваші у дитинстві. Дозвольте їм вигравати так часто, як вони дозволяли вигравати вам… Дозвольте їм радіти життю серед речей, які супроводжували їх довгий час, бо вони страждають, коли відчувають, що ви відбираєте частину їхнього життя. Дозвольте їм помилятися — стільки, скільки помилялися ви. ДОЗВОЛЬТЕ їм жити і постарайтеся, щоб вони були щасливими на останньому відрізку їхнього шляху так, як коли вони подали вам руку на початку вашого шляху! “Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, яку Господь, Бог твій, дасть тобі”».
Останнє речення походить із книги Вихід (20, 12). «Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі».
Ключове слово у дописі — це слово «дозволь»; дозволь і забезпеч батькам повноту життя, навіть коли це вимагає терпеливості й жертовності. Як християни, ми покликані саме до цього. Служачи нашим батькам і обдаровуючи їх щастям, ми служимо нашому небесному Батьку.
Переклад CREDO за: Керіт Ґардінер, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
