Пару днів тому один мій колишній студент із Києво-Могилянської академії оприлюднив претензійний пост з приводу вимоги Івано-Франківської обласної ради залишити в шкільній програмі курс «Християнська етика». Молодий чоловік, який представився вихованцем католицької школи, використав цей епізод для жорстко антиклерикальних звинувачень УГКЦ в насильному нав’язуванні жителям трьох галицьких областей власних цінностей і непримиренному ставленні до будь-якого дисидентства. Очевидно, що звинувачення не вельми узгоджуються з реальною ситуацією. І свідчення цього не забарилося: буквально за день вибухнув скандал у зв’язку з виклично антихристиянською пропагандою на фестивалі «Файне місто», що проходив у Тернополі.
Та реальність реальністю, а десятки коментарів до посту колишнього студента практично підтримують його звинувачення. У свідомості дуже значної частини українців, насамперед молоді, щодалі міцнішим стає стереотип Церкви як деспотичної сили, на карб якій ставляться загальна інертність, консерватизм, брак свободи самовираження.
Скандальний виступ підляського колективу «Batushka» викликав шквал не стільки обурення на адресу організаторів «Файного міста», скільки звинувачень на адресу Церкви. Мовляв, куди вона дивиться? Як допускає таке!
Дехто з присоромлених земляками клириків може пійматися на цей гачок і виступити з радикальними закликами: покарати, заборонити, притягти до відповідальности. А тим самим зміцнити впроваджуваний у масову свідомість стереотип авторитарної, деспотичної Церкви, яка нещадно викорінює дисидентство.
То чи не краще порадити обуреним тернополянам не втягати Церкву в провокаційні конфлікти, а самим вчитися захищати власну християнську гідність від експансії неоліберальної ідеології, в якій слідом за безкарними образами віри неодмінно приходить диктатура меншини й реальні обмеження свободи совісти? Адже не важко знайти грамотного юриста й змусити відповідати тих, хто використовує масові заходи для приниження релігійних почуттів українців, ґарантованих Конституцією.
фінансово.
Щиро дякуємо!
