Роздуми над Божим Словом на понеділок ХХІІІ звичайного тижня, рік І
Брати! Тепер я радію в моїх стражданнях за вас і доповнюю недостатність Христових страждань у моєму тілі задля Його тіла, яким є Церква. Я став її служителем за Божим дорученням, яке було дане мені щодо вас, аби виконати Боже Слово, — таємницю, заховану від віків і поколінь, а тепер відкриту Його святим. Бог забажав показати їм, яке багатство слави є в цій таємниці між язичниками, — тобто Христос у вас, надія слави! Його ми проповідуємо, переконуючи кожну людину й навчаючи кожну людину з усією мудрістю, аби зробити кожну людину досконалою в Ісусі Христі. І для цього я відчайдушно працюю, борючись Його силою, яка могутньо діє в мені. Хочу, щоб ви знали, яку велику боротьбу я маю за вас і за тих, хто перебуває у Лаодикії, і за всіх тих, котрі не бачили мого тілесного обличчя. Хай утішаться їхні серця, з’єднавшись у любові для всього багатства повноти розуміння і для пізнання таємниці Бога і Отця та Христа, в якому заховані всі скарби премудрості й пізнання.
Кол 1, 24 – 2, 3
Чому Павло радіє? Звісно, не через самі страждання, а через переконання, що вони не були марними та пішли на користь колосянам. І так сталося! З перспективи часу можна стверджувати, що труди й духовна боротьба апостола того вартували, бо християнська спільнота в Колосах вистояла та плід віри принесла.
Ми всі знаємо, скільки це коштує — жертвувати і страждати заради блага інших. Батьки так служать своїм дітям. Хтось так піклується про літніх батьків, хтось опікується хворими чоловіком чи дружиною. Інші служать при своїй парафії, віддаючи багато часу та сил. Потім до всіх приходить утома чи навіть виснаження, через які важко відчути радість. Як же нам радіти, подібно до апостола Павла? Чи це взагалі можливо?
Так, можливо, — але часто не зразу. Цьому допомагає, коли бачимо плоди своїх зусиль. Наприклад, коли дитина вже закінчує навчання, подорослішала та змужніла, або парафія збільшується і зростає у вірі та служінні. Можливо, саме так почувався Павло, коли дізнався про життя християн у Колосах.
Проте як бути, коли ми не бачимо результатів? Чим нам радіти? Якщо ми виснажені, а наші страждання здаються безглуздими й непотрібними? У такому випадку крокувати далі можна лише силою віри. Тільки вона надасть сенс зусиллям, жертвам та стражданню. Тільки надія, яка народжується з віри, може дати потрібні сили для того, щоб «іти долиною темряви» (див. Пс 23).
Тож якщо ти переживаєш важкий період у житті й не відчуваєш радості та втіхи, не падай духом! Силою віри перетвори свої страждання на жертву й заступництво: заради іншої людини або важливої справи, на користь місцевої парафії чи навіть усієї Церкви. Можливо, у цьому житті ти ніколи не побачиш наслідків; але в Небі зустрінеш усіх, кому допоміг. І того дня будеш справді радіти!
«Господи Ісусе Христе, нехай усі мої зусилля і страждання принесуть плоди на Твою славу!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
