Уперше брат Даніеле Натале зустрівся з о.Піо під час візиту до Сан-Джованні-Ротондо; майбутній чернець тоді був 5-річним малюком. А через кілька років святий капуцин-стигматик став його духівником.
«Вони були немов близнюки, як душами, так і тілами», — написав потім Маттео Бевільаква, автор книжки про містичне життя співбрата святого Отця Піо.
Брат Даніеле Натале був капуцином, який найбільше присвятив життя допомозі пораненим і потребуючим у роки Другої світової війни. Він мав численні харизми: дар білокації, міць вигнання демонів, дар читання у думках і серцях людей… Досвід пережитої смерті й чистилища, а також повернення до життя стали фундаментом його виняткової духовної місії. І саме йому дісталася непересічна благодать поблагословити о.Доліндо Руотоло просто перед його відходом до дому Отця.
«Тільки не бійся»
Він був одним із найближчих духовних синів Падре Піо. 1952 року брату Даніелю поставили діагноз — рак селезінки. Перше, що він зробив, — повідомив про це свого найближчого друга в Сан-Джованні-Ротондо.
Падре Піо вказав братові Даніеле конкретну клініку (королеви Єлени) і конкретного лікаря — атеїста, професора Рікардо Морреті, в Римі. «Тільки не бійся; я постійно буду з тобою», — заспокоював співбрата святий стигматик.
Спершу лікар відмовився оперувати, бо хвороба вже була в тяжкій стадії. Після наполягань брата Даніеле лікар погодився. Після операції капуцин впав у кому і помер через три дні.
Три години чистилища
Родичі зібралися біля його тіла на молитву. Через три години брат Даніеле відкинув простирадло, яким був накритий, підвівся і заговорив.
Він розказав, що, померши, постав перед Богом. Бачив у Ньому люблячого Отця, а не суддю, який би тільки й чекав на розрахунок за всі провини, скоєні на землі. Брат Натале усвідомив, що Творець щодня про нього піклувався — попри те, що він не завжди відповідав на цю любов. Йому дісталося три години чистилища. Як згадував капуцин, болі були страшні й жорстокі, «зокрема в тілесних чуттях, які найбільше ображали Бога». Але найболючішим було почуття віддаленості від Творця.
«То для мене були незносні болі; невідомо, звідки вони походили, але я їх відчував інтенсивно. Чуття, які найбільше ображали Бога, тобто очі, язик… відчували найбільше страждання, і це неможливо описати, це неймовірне». А все це, як додав брат, було йому тільки за «порушення обітів убогості, за ті кілька лір, які я, замість віддавати настоятелям, призначав ніби на добрі цілі, але на власний розсуд». І додав: «Те, що найболючіше в чистилищі, — це не вогонь, навіть інтенсивний, але почуття, що ти віддалений від Бога, і усвідомлення, що ти мав у своєму розпорядженні всі засоби спасіння — і не скористався ними».
Братові Даніеле також об’явилася Діва Марія. Він попросив Богородицю, щоб заступилася за нього перед Отцем і дала йому змогу повернутися на землю. Раптом обік Марії з’явився також Падре Піо, який просив Мадонну полегшити болі його друга. Натале був помилуваний.
Завдяки цьому досвіду брат Даніеле, повернувшись до життя, провадив виняткову місію навертання людських сердець.
Благословення для о.Доліндо
Також від Падре Піо брат Даніеле отримав ласку поблагословити перед смертю о.Доліндо. Ця зустріч описана у книжці «Моя місія триває. Отець Доліндо Руотоло».
Брат Даніеле трохи схвильований, переступаючи поріг помешкання, в якому живуть його неаполітанські друзі. Це не перший його візит до цього міста. Однак цього разу щось його підганяє. Він боїться, що не встигне до смерті о.Доліндо. Тому залишає торбу, не хоче сідати до обіду й одразу ж просить відвести його до будинку 58 по Сальватор Роза. Відстань близько 500 метрів крутою вуличкою вниз вони долають поспішним кроком за кілька хвилин. По дорозі брат Даніеле відчуває, як зростає неспокій. «У ньому було живе прагнення якомога швидше виконати свою місію; він майже боявся, що йому це не вдасться», — пише Йоанна Бонткевич-Брожек.
Брат Даніеле подався до кімнати на четвертому поверсі; побачив там жінок, що молилися розарій. Він пройшов передпокій і увійшов до абсолютно порожнього, звільненого від меблів приміщення. На складаних польових ношах там лежав отець Доліндо. Вдивляючись у зболене тіло неапольського священника, брат-капуцин став над ним молитися, і поблагословив отця Доліндо, перш ніж той віддав духа.
Містична зустріч із Марією
Відомою була також любов брата Даніеле до Діви Марії. Однак при цьому він не завжди був здатний зосередитися на молитві Розарію.
«Я гаряче любив Матір Божу і розарій; однак же в моменти фізичних або духовних невдач не міг зібратися з силами навіть на одну коронку. Думка про десяточки Розарію не давала мені спокою: ‘П’ятдесят Аве… ох, чи ж я здолаю їх змовити?’ Інколи я починав молитву — але на мене нападав особливий неспокій і нав’язливі думки: ‘Коли ж я доберуся до кінця?’ Тому траплялося, що я взагалі не брався за розарій», — зізнавався цей капуцин.
Містична зустріч із Марією, яка явилась йому уві сні, змінила його ставлення до цієї молитви. Богородиця сказала йому:
«— Помолись Розарій, сину.
Я відповів, хлипаючи: ‘Як же мені це зробити? Я не здатен!’
Тоді Вона сказала:
— Я тобі допоможу і ми помолимося разом. Попроси мене у молитві, про що лиш захочеш, — і я виконаю твоє прохання».
Брат Даніеле — четвертий із духовних дітей Падре Піо, щодо яких точаться процеси беатифікації та канонізації.
Переклад CREDO за: Анна Гембальська-Берекець, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
