Антиспільнота намагається сховатися під виглядом порядності, побожності й красивих слів. Таку спільноту Ісус описав коротко: «гроби побілені».
Кожна спільнота (а зокрема церковна) має надзвичайні здібності до самоорганізації. Швидко можна помітити, хто в ній лідер, хто намагається сподобатися групі, а хто явно відстає від решти.
Ісус говорив дуже серйозно
З Євангелія чітко видно, що Церква як спільнота має керуватися особливим законом, який виходить поза можливості самоорганізації. Ісус казав дуже серйозно: «Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою» (Мк 10, 43-45)
Він також указав на суть стосунків, що мають бути у спільноті: «Ви ж не давайте себе звати: Учителю, — один бо ваш Учитель, ви ж усі брати» (Мт 23,8). Не складно побачити, що законом, який керує Церквою, має бути братерство.
Антиспільнота
Звісно, як завжди, все залежить від відповідної інтерпретації. Адже не можна недооцінювати дисципліну, послух і самодисципліну в спільноті. Але це не скасовує того, що спільнота християн повинна мати «одного Вчителя», який керує її життям і перевіряє стосунки між її членами.
Якщо цей основний принцип був відкинутий в ім’я приватних інтересів, прихованої невіри, гріха та егоїзму, спільнотою починає керувати страх. Ця форма здійснення влади та шантажу влади провадить до руйнування і виникнення антиспільноти.
Тоді починається певна гра масок. Антиспільнота намагається сховатися під видимістю пристойності, побожності, красивих слів. Таку поставу Ісус описав коротко: «гроби побілені».
Переклад CREDO за: о. Матеуш Шершень CSMA, Aleteia