12 жовтня 2021 р. у Львові, в Науково-дослідному інституті епідеміології та гігієни ЛНМУ ім. Данила Галицького, відбувся прем’єрний показ документального фільму «Священник Генріх Мосінг. Місія…»
Фільм, створений католицьким телебаченням EWTN-Україна під патронатом архієпископа Мечислава Мокшицького, митрополита Львівського, розповідає про життєвий шлях відомого епідеміолога та священника у підпіллі Генріха (о. Павла) Мосінга.
На презентації були присутні архієпископ Мечислав Мокшицький, єпископ-емерит Харківсько-Запорізької дієцезії Мар’ян Бучек, семінаристи Львівської духовної семінарії св. Йосифа, частина яких, до слова, була задіяна у зйомках фільму. Показ також відвідали працівники Інституту і глядачі, зацікавлені особою отця Мосінга.
Зі вступним словом до присутніх звернувся директор Науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни професор Борис Кузьмінов. Книжка його авторства під назвою «Видатний епідеміолог ХХ сторіччя Генріх Мосінг. Сторінки науково життя» лягла в основу наукової частини сценарію, а сам професор став науковим консультантом фільму.
Митрополит Мечислав Мокшицький зачитав фрагмент із листа-співчуття св. Йоана Павла ІІ до кардинала Яворського на похорон о. Генріха Мосінга, у якому Святіший Отець згадує видатного медика і священника.
Генріх Мосінг належав до лікарської династії, але завжди хотів стати священником. Вступити до семінарії йому завадили проблеми з зором, тож він пішов шляхом прадіда, діда і батька, закінчивши 1934 р. медичний факультет львівського університету Яна Казимира (теперішній університет Франка). Ще студентом Мосінг зацікавився роботою Рудольфа Вайгля, винахідника першої вакцини від епідемічного висипного тифу, і, закінчивши університет, прийшов працювати в інститут, який очолював Вайгль. Свою докторську дисертацію Мосінг захистив у віці 27 років. Через рік, 1938 року, тодішній президент Польщі Ігнатій Мостицький нагородив доктора Мосінга Золотим хрестом за заслуги у галузі боротьби з епідемічним висипним тифом та волинською гарячкою.
Війна та поділ Польщі між Німеччиною та СРСР сповільнили й ускладнили наукову працю, але не зупинили її. А ситуація, яка склалася після того, як Західна Україна увійшла до складу СРСР, ще більше спонукала Генріха Мосінга турбуватися не лише про здоров’я своїх пацієнтів, але і про їхню душу, не дозволяючи атеїстичній ідеології знищити в людях віру в Бога. У 1960-х роках доктор Мосінг уперше зустрічається з кардиналом Вишинським. Після їхньої другої зустрічі, в Лясках біля Варшави, до Львова повертається вже отець Мосінг. Кардинал Вишинський висвятив відомого радянського вченого-епідеміолога на священника — так з’явився о. Павло. До кінця своїх днів він служив Богові в людях: лікував, вислуховував, уділяв Таїнства, наставляв і навчав своїх учнів — майбутніх науковців та священників.
фінансово.
Щиро дякуємо!
