З нагоди поминальних днів Папа Франциск відслужив Святу Месу за кардиналів і єпископів, які померли протягом року.
«Добре чекати мовчки від Господа спасіння», — ці слова пророка зі старозавітної Книги Плачу Єремії стали відправною точкою для проповіді Папи Франциска. Він виголосив її у четвер, 4 листопада 2021 р., в базиліці св. Петра у Ватикані. Це була традиційна поминальна Меса за кардиналів та єпископів, які перейшли по вічну нагороду протягом останнього року, повідомляє Vatican News. У цьому переліку цьогоріч — 17 кардиналів і 191 архієпископ і єпископ, між якими — вислужений ординарій Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ в Україні Ян Пурвінський, чиє серце перестало битися 6 квітня, та вислужений єпарх Нью-Вестмінстерський УГКЦ в Канаді Северіян Якимишин, що переставився 6 вересня.
Мистецтво чекання
Постава мовчазного очікування, про яку говорить пророк, є результатом тривалого шляху, дороги зрілості, що відкриває красу ввірятися Господеві, — сказав Папа. Але ця довіра «не народжується з миттєвого ентузіазму», вона «походить із досвіду та дозріває в терпеливості», вимагаючи внутрішніх перемін.
«Любі браття й сестри, як же важливо вчитися мистецтва очікування Господа! Чекати на Нього покірно та з довірою, проганяючи привидів, фанатизм і гамір, зберігаючи — насамперед, у періоди випробування — мовчання, наповнене надією. Саме так готуємося до останнього та найбільшого життєвого випробування, яким є смерть», — мовив Франциск, підкреслюючи, що дозрівати в цьому повинен кожен з нас.
Боже спасіння
Серед життєвих труднощів і проблем важко зберігати спокій, сказав Папа; під час випробувань не допомагають прекрасні спогади з минулого, але саме «серед прірви нонсенсу Бог наближається, щоб спасти». Той, хто тримається Бога, бачить як Він «відкриває страждання, перетворює його у двері, якими входить надія». Йдеться про пасхальний досвід — «болісний перехід, який відкриває на життя».
«Цей розворот відбувається не тому, що проблеми зникли, але тому, що криза стала таємничою нагодою для внутрішнього очищення. Добробут, насправді, часто засліплює нас, робить поверховими, пихатими: саме цією дорогою нас веде благополуччя. Натомість перехід через випробування, якщо прожитий із запалом віри, незважаючи на свою жорсткість і наші сльози, сприяє нашому переродженню, ми стаємо іншими, ніж у минулому». Святіший Отець зауважив, що біль завжди залишається таємничим, але в цьому таїнстві «ми можемо по-новому відкрити батьківство Бога, який відвідує нас у випробуванні».
Погляд — у небі, руки — розкриті на землі
Підсумовуючи, Папа заохотив «перед лицем таємниці відкупленої смерті» просити благодаті по-іншому дивитися на різні труднощі, просити сили переживати їх у сповненому довіри мовчанні, що чекає на Господнє спасіння, «не нарікаючи, не ремствуючи, не впадаючи в смуток». Вміти чекати у мовчанні на Господнє спасіння — це мистецтво, «цінне у часі, який ми переживаємо». «Християнин не применшує важкості страждання, ні, — але підносить погляд до Господа й під ударами випробування уповає на Нього і молиться; молиться за того, хто страждає. Погляд — у небі, але руки завжди розкриті на землі, щоби конкретно служити ближньому», — сказав Папа Франциск. На завершення він запросив із таким духом молитися за кардиналів та єпископів, які померли протягом року.