Беатифікація трьох іспанських священників-капуцинів, мучеників за віру

В іспанському місті Манресі проголошено блаженними трьох священників-капуцинів, мучеників за віру в перші дні громадянської війни 1936-1939 років, повідомляє Vatican News.

«Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йн 15, 13) — ці Христові слова найбільше відповідають життєвому подвигові християнських мучеників. Святий Папа Йоан Павло ІІ сказав: «Мученики, проголошені блаженними, йшли за Христом, Добрим Пастирем, аж до кінця. Нехай же їхнє свідчення не залишиться для нас тільки причиною до звеличення, а радше стане запрошенням до того, щоби їх наслідувати. Через хрещення кожен християнин покликаний до святості. Не від усіх, як від блаженних мучеників, вимагається найвищого випробування через пролиття крові. Однак кожному доручено завдання йти за Христом зі щоденною та вірною самовідданістю».

Слова святого Йоана Павла ІІ підсумовують життя священиків-капуцинів: Бенета де Санта-Колома-де-Ґраменета, Доменека де Сан-Пере-де-Ріудебільє та Жозепа Оріоля де Барселони — трьох нових блаженних Католицької Церкви з чернечого Ордену Братів Менших Капуцинів, беатифікованих у суботу 6 листопада 2021 року в місті Манресі, що неподалік Барселони, в іспанській автономній області Каталонія. Саме в Манресі 1936 року вони зазнали мученицької смерті. Їхні імена при канонізації залишилися не в іспанській/латинській, але саме у каталонській формі: Бенет (тобто Бенедикт), Доменек (Домінік; вимовляється як Думенек), Жозеп (Йосиф).

Беатифікаційну Святу Месу очолив представник Папи Франциска кардинал Марчелло Семераро, префект Конгрегації у справах канонізацій. Нагадаємо, що, за розпорядженням папи Бенедикта XVI, у Ватикані проводяться тільки канонізації, тобто проголошення святими, а беатифікації відбуваються в дієцезіях нових блаженних, щоб наблизити їхнє свідчення до місцевих Церков. Урочистості були призначені ще на 14 листопада минулого, 2020 року, але через ситуацію, пов’язану з пандемією, як і всі інші беатифікації, їх перенесли на осінь цього року.

Місцевий єпископ Роман Касанова наголосив, що дієцезія вперше стала місцем беатифікації нових блаженних, які дали свідчення вірності Христові. Їхній приклад заохочує прямувати вперед, не зважаючи на труднощі, які зустрічаються на шляху віри. Їхнє свідчення розповідає Церкві в сучасному світі про живу потребу звіщати Євангеліє навіть у найскладніших та небезпечних реаліях.

Блаженний Бенет де Санта-Колома-де-Ґраменет

Фра Бенет, мирське ім’я якого Жозеп Доменек-і-Бонет, народився в Санта-Колома-де-Ґраменеті 6 вересня 1892 року в скромній і глибоко католицькій сім’ї. Місцевий настоятель помітив у хлопчині покликання до священства та посприяв його вступові до семінарії в Барселоні. Успішно завершивши навчання, юнак був висвячений на священика 1907 року, але, вирішивши стати ченцем, за рік вступив до Ордену Братів Менших Капуцинів, прийнявши ім’я Бенет (Бенедикт).

Він був зразковим ченцем, прикладом аскетичного богопосвяченого життя. Коли його призначили вчителем послушників, він старався прищепити кандидатам до Ордену справжні францисканські духовні цінності. Особливо дбав про літургійний спів та розвиток григоріанського сакрального співу.

Коли влітку 1936 року в Іспанії спалахнула громадянська війна, життя богоповячених опинилося в смертельній небезпеці. Ворожа до Церкви атмосфера та переслідування відбувалися в Іспанії ще з початку 1930-х років, але в наступні роки переслідування священників, ченців, черниць і мирян, що визнавали себе католиками, стало поширеним, систематичним і жорстоким. 22 липня 1936 року республіканські ополченці пограбували, знищили і спалили історичний монастир отців-капуцинів у Манресі, а ченці були змушені переховуватись та шукати притулку в родини та друзів. Але за схожих обставин і в різні дати отців-капуцинів затримали, катували і вбили без жодного суду. Одним із них був фра Бенет, якого заарештували 6 серпня 1936 року. Над ним жорстоко знущались, примушуючи богохулити та зректися віри, а наступного дня вбили. Перед смертю він простив своїм мучителям.

Блаженний Доменек де Сан-Пере-де-Ріудебільє

Фра Доменек, мирське ім’я якого було Жоан Ромеу-і-Канаделл, народився в Сан-Пере-де-Ріудебільє 11 грудня 1882 року в селянській сім’ї. Початкову освіту здобув у місцевій школі, але настоятель, побачивши в хлопцеві покликання до священства, підготував його до вступу до семінарії в Барселоні. Закінчивши богословську освіту, 1907 року був висвячений на священика. Але його приваблювало чернече життя у францисканському дусі й наступного, 1908 року, він вступив до Ордену Братів Менших Капуцинів, прийнявши чернече ім’я Доменек (Домінік). Він відзначився як проповідник і сповідник. 1913 року вирушив до Коста-Ріки, а згодом до Нікараґуа, де розгорнув ревну місіонерську діяльність. Після 13 років інтенсивної душпастирської праці, виснажений і хворий, 1930 року він повернувся до Іспанії, але й далі займався душпастирством у трьох монастирях, останній із яких — у Манресі, де його застало переслідування. Він був змушений переховуватись та переїжджати з місця на місце. Однак, його заарештували, жорстоко побили та катували. 27 липня 1936 року отця Доменека розстріляли поблизу Манреси.

Блаженний Жозеп Оріоль де Барселона

Третій із новопроголошених блаженних — Жозеп Оріоль де Барселона, в миру Жауме Баржау Марті, що народився в Барселоні 25 липня 1891 року в благочестивій і заможній сім’ї. За порадою брата, вступив до духовної семінарії, але, відчуваючи покликання йти слідами святого Франциска з Ассізі, 1906 року вступив до Ордену Братів Менших Капуцинів, прийнявши чернече ім’я Йозеп (Йосиф). У травні 1915 року прийняв пресвітерські свячення і присвятився проповідництву, був духовним провідником, викладачем літургіки та церковної історії, займався також історичними дослідженнями, зокрема, в царині музики й літургії. 1932 року вийшов розроблений ним хоральний псалтир для всього Ордену; того ж року він видав монографію про літургію. Служив у різних монастирях Отців Капуцинів. Із початком переслідувань знайшов притулок у будинку, сусідньому з монастирем, де служив Святу Месу, підпільно відвідував хворих та уділяв Святі Таїнства. 24 липня 1936 року його заарештували, коли він приніс Святе Причастя сестрам-кларискам. Над ченцем жорстоко знущались, а він прощав своїм катам і за них молився. Того ж вечора фра Жозеп був розстріляний.

Беатифікаційний процес

Процес беатифікації трьох священиків-капуцинів, мучеників, що загинули в Манресі, розпочався в 1955-1962 роках і був доповнений у 1997-2005 роках. 24 січня 2020 року Папа Франциск затвердив декрет про визнання їхнього мучеництва, що відкрило шлях до беатифікації.

Кардинал Марчелло Семераро, звершуючи беатифікаційну Святу Месу, вказав, що «їхня історія нагадує історію всіх інших мучеників; однак це історія, яка, незважаючи на те, що повторюється століттями аж до теперішнього часу, завжди унікальна, бо кожна людина — унікальна й неповторною перед Богом. Християнські мученики пригадують нам, що пшеничне зерно, яке падає на землю, хоч і справді вмирає, але приносить багато плодів (пор. Йн 12, 25)».