«Це Різдво буде особливим. Воно напевно відрізнятиметься від усіх інших наших переживань цього свята. Тож я і бажаю всім, щоб воно було інше», — сказав для сайту CREDO Його Преосвященство Едвард Кава, єпископ-помічник Львівської архідієцезії.
Попри все, що навколо: зосередитися на Ісусі
— Особливість цього Різдва полягає в тому, щоб ми більше зосередилися на Ісусі, який лежить у яслах. Скромність вертепу — дуже промовистий знак. Що в контексті пандемії, що в контексті загрози війни, яка триває, — на мою думку, для нас дуже важливо повністю зосередити свою увагу на Ісусі.
Те, що Різдво приносить із собою, — це мир. Це слова ангела: «Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість» — і радість «для всього народу». На мою думку, це саме те, чого ми сьогодні потребуємо: перестати боятися. Бо є якийсь страх у серці, неспокій, і я сам це теж відчуваю — з огляду на все те, що нам загрожує, — і ми напевно потребуємо тієї радості, яка випливає з того БОЖОГО миру, який ми можемо отримати тільки від Бога. Саме цього я всім і бажаю! Це основний «меседж» Різдва, яке Бог нам дає зараз: щоб насправді прийти, як пастухи, до Ісуса, і повністю віддати Йому всі наші тривоги, всі неспокої, наші переживання, нашу безпорадність (бо бачу, що люди зараз часто переживають свою безпорадність, безсилля в контексті всіх зовнішніх подій) — і отримати взамін від Ісуса мир, радість і відвагу для нашого подальшого християнського життя.
Єпископ Леон — як «найважливіший різдвяний лайфхак»
Із «лайфхаків» мені найбільше подобається той, який я бачу в єпископі Леоні Дубравському. Прославляти Бога колядками! На мою думку, це надзвичайно важливо. Щоб замість того, щоб засмічувати наші серця непотрібними, зайвими, другорядними речами, ми всі постійно, в тиші, навіть просто у своєму серці, колядували. Якщо ми, починаючи від 24 грудня і скільки хто зможе, навіть цілий місяць, навіть аж по 2 лютого, будемо колядувати, тобто прославляти цим співом новонародженого Спасителя нашого Ісуса Христа, — то я певен, що це буде найпрекрасніший «лайфхак», який і нас підніме на дусі, а також і нашій батьківщині принесе довгоочікуваний мир. Це основне: щоб ми насправді колядували, постійно «співали Богові в наших серцях», навіть під час сну.
Пастирі Церкви теж мають прийти до Ісуса, як пастухи в Євангелії
Як голова Комісії з питань богопосвячених при Конференції єпископату РКЦ в Україні, я би насамперед побажав богопосвяченим, щоб вони так само взяли приклад із євангельських пастирів. Вони пасли свої вівці, тобто були при своїй отарі — чи це священник, чи це звичайний брат-монах, чи сестра-черниця, кожен з богопосвячених у певному розумінні «пасе свою отару». Ангел приходить і будить тих пастухів. Бажаю всім богопосвяченим пробудитися зі свого сну, хто спить, — це зараз дуже потрібно, — пробудитися від своєї сплячки, скинути з себе пасивну сонливість, і піти до Ісуса. Бо ми, як богопосвячені, дуже часто зараз нарікаємо, що нема покликань, що мало зацікавлення богопосвяченим життям зі сторони молодих людей, — але це, можливо, тому, що ми замало даємо свідчення живої віри. Тієї віри, яку ми насправді можемо отримати як дар від Новонародженого Спасителя.
Також і молодим людям, тим, які зараз стоять на роздоріжжі: йти, не йти, почути, не почути це слово покликання до того, щоб наслідувати Ісуса, — можу побажати: наберіться відваги. Не бійтеся! Ці слова ангела, що пролунали у Різдвяну ніч, стосуються всіх. Для мене вони дуже промовисті! Це слова, які, можна сказати, піднімають мене з будь-якої стагнації, пасивності, навіть із кожної втоми чи апатії. Вони дають мені натхнення до того, щоб бути знаряддям у руках Божих. І цього я бажаю нашій молоді, яка стоїть на роздоріжжі будь-якого покликання: чи до богопосвяченого життя, чи до подружнього, чи й до самотнього. Важливо те, щоб бути знаряддям у Божих руках, щоби служити не собі, а Богові.
фінансово.
Щиро дякуємо!
