Роздуми над Словом Божим на вівторок VI звичайного тижня, рік ІІ
Цікаво пише святий Яків: «Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які Його люблять» (Як 1, 12). Найважливішою, що очевидно, є нагорода, обіцяна нам Господом. Ми прагнемо до неї крізь різноманітні випробування, на які виставляє нас життя. Вистояти у спокусах — це вистояти з Ісусом, поставити Його на першому місці у житті й усе Йому підпорядкувати. За святим Яковом, головним джерелом спокус є невпорядковане нутро людини. То воно становить головну небезпеку на нашому шляху до спасіння. Апостол цікаво пише: «Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками Його створінь» (Як 1, 18). Певним чином подібним до цих слів є текст святого Павла: «А щодо нас, то ми за вас, брати, улюблені Господом, повинні завжди дякувати Богові, що Бог вибрав вас від початку, щоб ви спаслися освяченням Духа і вірою в правду» (2 Сол 2, 13). Це захоплення Богом, який дає нам нове життя у любові, правді та освячує Святим Духом.
У Євангелії від святого Марка Ісус каже: «Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!» (Мк 8, 15). Закваска фарисеїв — це облуда, роблення побожного вигляду, вшанування Бога устами, а не серцем, поставлення людських звичаїв вище за волю Бога. Закваска Іродова — це дух світу цього, з виключною турботою про блага зовнішні й чуттєві, як це показує двір Ірода: аморальність, пишнота, амбіції, жорстокість.