Нещодавно в медіа поширилася інформація про дослідження британської соціологині Ілани М. Горовіц, які підтверджують позитивний вплив віри та релігійності молоді на результати в навчанні.
Початок другого семестру — це добра нагода познайомитися з цим відкриттям ближче.
На початку також варто зазначити, що Горовіц, яка досліджує зв’язок між вірою та освітою, визнає себе агностиком. Авторитету її дослідженню також додає те, що воно проводилося в Оксфордському університеті. Крім того, авторка припускає, що віра підлітків може впливати не лише на результати навчання, а й на успіхи в дорослому професійному житті.
Віра та успішність у навчанні — новаторський підхід
У вступі до своєї праці Горовіц підкреслює, що всі попередні дослідження щодо зв’язку між вірою підлітків та молоді і їхніми досягненнями в школі чи університеті, були пов’язані з ризиком ненадійності. Підлітки, які заявляли про свою віру в Бога, дуже часто походили з повних, стабільних сімей, на відміну від їхніх невіруючих ровесників. Отже, було припущення, що вирішальним чинником в успіхах у навчанні є не так віра, як сімейна ситуація молодих людей.
Щоб уникнути цієї пастки, Горовіц вирішила зібрати абсолютно новаторську піддослідну групу. Вона порівняла рівень віри й результатів навчання між… братами й сестрами. Так соціологиня могла була впевнена, що різна сімейна ситуація піддослідних, їхня різна генетична предиспозиція та середовище не вплинуть на достовірність дослідження (із застереженням, що батьки можуть надавати перевагу комусь із дітей).
У цьому місці авторка дослідження також зазначає, що віра молоді впливає не лише на кращі результати в навчанні, а й, зокрема, на більше почуття щастя, меншу схильність до ризикованої поведінки, більш здоровий спосіб життя та ретельніший вибір друзів.
Горовіц також застерігає, що її дослідження (яке проводилося на молоді США) не є авторитетним для всіх суспільств, зосереджених навколо якоїсь релігії. Наприклад, підлітки з найконсервативніших протестантських деномінацій, попри добрі результати в середній школі, дуже рідко наважуються на навчання у вищих закладах. На це впливає позиція їхніх рідних, які не хочуть, щоб їхні діти навчалися у ліберальному міському середовищі. У цих спільнотах за шкільні успіхи молодого покоління також відповідає сувора виховна дисципліна, частково поєднана з релігійністю.
Масштаб досліджень, проведених Горовіц, викликає захоплення. Вони складалися з чотирьох анкетувань, які проводилися з різницею в 14 років, починаючи з 1994-1995 рр., коли респонденти навчалися в 7-12 класах (тобто у віці 12-18 років). Остаточно вибірка охопила 11829 людей. Переважна більшість із них визнала себе пов’язаними з християнством. При цьому Горовіц застерігає, що, згідно з попередніми дослідженнями, до 20% підлітків можуть заявляти про свої релігійні переконання, які насправді відрізняються від фактичних.
Що показало дослідження?
Основний показник успішності в навчанні — це середня оцінка, яку отримують учні. Ті, які заявляють себе віруючими (практикують індивідуальну молитву та участь у спільних богослужіннях) мають середню оцінку приблизно на 16% вищу, ніж їхні менш віруючі брати і сестри.
Крім того, вони на 19% більше зацікавлені продовженням навчання в університеті. Це, своєю чергою, пов’язано з кількістю років, присвячених здобуванню освіти. Віруючі учні та студенти призначають на це в середньому на 17% більше часу, ніж їхні нерелігійні брати і сестри.
Авторка дослідження підкреслює при цьому, що віра в підлітковому віці особливо важлива для пізніших досягнень у навчанні. Тому успіхи на університетському етапі навчання будуть неможливі без відповідно високих результатів у навчанні в середній школі. Результат такого позитивного впливу «ранньої» віри на пізнішу успішність був помітний навіть після 14 років між першою і останньою анкетами.
Ще одне важливе застереження — це спостереження, що ці переваги не стосуються підлітків, які визначають себе як «віруючих, але не практикуючих». Крім того, неприйняття авторитету конфесійних зв’язків та релігійних інституцій у цій групі сильно пов’язане з неприйняттям авторитету освітніх установ. Найцікавіше, що це зауваження не стосується молоді, яка вважає себе атеїстами; в школах і в університетах вони так само добре дають собі раду, як і глибоко віруючі (тим самим підвищуючи середній бал «нерелігійних»). Однак ця група була такою малою вибіркою в дослідженні, що результат не можна вважати надійним.
Горовіц нагадує, що навіть у братів і сестер інші, не пов’язані з вірою чинники, які впливають на успіхи в навчанні, можуть бути різними для окремих людей. Так, окремі діти мають різних друзів, різних учителів, а ситуація в самих сім’ях змінюється з часом. Крім того, соціологиня не досліджувала освітні схильності респондентів у дошкільний період, коли важко говорити про свідому релігійність.
Тим не менш, один із найважливіших висновків дослідження — це те, що вибір школи, яку провадять релігійні інституції, схоже, є добрим для подальших освітніх успіхів молоді. Адже така школа дбає не лише про розвиток їхніх знань, умінь та інтересів, а й про духовне формування, яке підтримує три попередні площини.
фінансово.
Щиро дякуємо!
