Якби…

Роздуми над Словом Божим на суботу V звичайного тижня, рік ІІ

За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм:  Шкода мені люду, – ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти.  Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека.  Тож відказали йому учні його: З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?  Він же спитав їх: Скільки маєте хлібів? Сім, – відказали ті.  Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові.  Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати.  І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків;  було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх.  А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.  

«Якби»… Не дуже приємно усвідомлювати, що ми охочіше робимо добрі вчинки для людей, яких любимо, наших рідних і близьких, і то не завжди. Бо маємо, на жаль, багато відмовок та розвинене вміння ними прикриватися свідомо або несвідомо: якби в мене було більше часу, якби я жив ближче, якби в мене було більше сил та енергії. І такий самообман є властивим не лише нашому часу. У сьогоднішньому фрагменті з Євангелія бачимо, по–перше, як Ісус турбується про людей, які були з Ним протягом трьох днів. «Коли відпущу голодних додому, – каже Він своїм учням, – ослабнуть дорогою» (Мк 8,3). По–друге, не складно уявити собі, які думки крутилися в головах учнів: «Якби ми раніше відпустили натовп…» «Якби в нас було більше їжі з собою…» «Якби Учитель не так довго навчав…» Але Ісус долає їхню розгубленість та невпевненість глибокою вірою в те, що Його Отець може взяти те «мало», що в них було, і зробити чудо. Він роздає хліби й рибу і годує чотири тисячі людей, та ще й із надлишком! Реальність така: нам завжди доведеться боротися із таким звичним для нас способом мислення – «якби…» Ми завжди хочемо зробити більше, аніж здатні, та зрештою, не робимо й того, що можемо. Така вада властива для зраненої гріхом людської природи. Але нехай це не заважає нам почати щось робити. Рішуча настанова ви користовувати все, що в нас є, і віра в те, що Бог благословить наші зусилля – це та зброя, яку ми можемо використовувати, коли стикаємося із сумнівами «якби тільки». Присвятити іншим небагато часу чи зусиль краще, ніж не робити нічого! Можливо, у тебе немає часу відвідати когось, але завжди можна написати смс, повідомлення у вайбері або зателефонувати й дізнатися, яка потрібна допомога. Може, в тебе немає можливості допомогти матеріально, але ти можеш приділити свій час та увагу. Згадай сьогоднішню історію про розмноження хліба та риби, коли приходить думка «якби тільки». Якщо віддаси те «мало», що маєш, Ісус знайде спосіб примножити це понад твої очікування! 

«Господи Ісусе, допоможи мені знайти способи послужити тими можливостями, які маю.» 

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Дивіться YouTube-канал журналу «Слово між нами»

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.