Завтра, 11 лютого, в день спомину Божої Матері Лурдської, відзначатиметься також Всесвітній день хворих. У цей день по храмах можна отримати (всім охрещеним, посповіданим і після Причастя) Таїнство помазання хворих, як особливий привілей дня.
Щодо цього таїнства люди мають свої погляди. Наприклад, один читач запитує: навіщо Церква уділяє Таїнство помазання хворих, якщо це все одно не подовжує нам життя і хворі зрештою помирають?
На запитання відповідає о. Маріуш Фрукач.
Смерть це такий самий людський досвід, як хвороба і страждання. З одного боку, ми не хочемо говорити і думати про смерть, але з другого — так багато з нас дивляться фільми, що комерціалізують і бруталізують смерть! Треба також пам’ятати про те, що, попри великі досягнення в царині медицини, ми не знайдемо ліків, які би вберегли нас від смерті. Як священник, я також ніколи не чув такої дімки, що таїнство хворих — непотрібне, бо ми все одно помремо. На щастя, я також зустрічав людей хворих і стражденних, для яких прихід священника з таїнствами був джерелом духовного зміцнення і розради.
Вочевидь, ситуація людини хворої — особлива. Але хвороби також є конкретним викликом для віри того, кого вона зачепила. Прийняття Таїнства Помазання це вираження нашої віри. У Святому Письмі, в Посланні апостола Якова, є надзвичайно важливе повчання: «Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє, і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться» (Як 5, 14-15). Отож бачимо, що таїнство помазання хворих єднає людину з Христом, зміцнює її, робить так, що хворий набирає достатньо відваги у вірі, щоб примиритися з посталою ситуацією. Бо ж коли слабшають наші сили фізичні й духовні, під кінець земної дороги, нам потрібне зміцнення. Відповідно, таїнство хворих це не магічні ліки, які зупинять наближення смерті, але воно напевно принесе втіху та зміцнення. Святий Августин сказав в одній зі своїх проповідей, що Бог «лікує всі твої слабкості. Будуть вилікувані всілякі твої слабкості, не бійся… дозволь тільки дати себе втішити, не відкидай Його руки». Бенедикт XVI пояснював, що «в помазанні хворих олива — матерія таїнства — дана нам “як Божі ліки” — як засіб, який у цю мить переконує нас у Його доброті, який має нас зміцнити й розрадити, але який водночас, незалежно від хвороби, скеровує думку до остаточного зцілення: до воскресіння».
Таїнство помазання хворих — це досвід присутності Бога. Це таїнство дозволяє нам, як вчить Папа Франциск, «відчутно торкнутися Божого співчуття». В одній з проповідей Святіший Отець згадував, що «Ісус, по суті, навчав своїх учнів, щоб вони, як Він, особливо любили хворих і стражденних, і переказав їм здатність і завдання, щоб надалі вділяли в Його ім’я і згідно з Його серцем полегшення і мир, через спеціальну благодать цього таїнства. Не повинно це, однак, привести нас до нав’язливого шукання чуда або думки, ніби чи завжди й так чи інакше можемо отримати зцілення; це — впевненість у присутності Ісуса біля хворого (…) Добре знати, що в час болю і хвороби ми не самотні: священник і люди, присутні під час помазання хворих, представляють насправді цілу християнську спільноту, що, як одне тіло, громадиться навколо хворого і його сім’ї, живлячи в них віру та підтримуючи їх молитвою і братерською сердечністю. Але найбільша розрада випливає з того факту, що в таїнстві стає присутнім сам Господь Ісус, який бере нас за руку, обдаровуючи ласкавістю, і нагадує нам, що тепер ми належимо Йому і що ніщо, навіть зло і смерть, ніколи не може нас відлучити від Нього».
фінансово.
Щиро дякуємо!
