У євангельських розповідях автори пишуть дуже мало про шлях Ісуса на Голготу і хрест, який Він ніс. Матвій, Марк і Лука зазначають, що Ісус не міг нести хрест увесь шлях, і Йому довелося допомогти.
«Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести Його хрест» (Мк 15,21).
Розповідь Йоана згадує лише Ісуса і те, як Він узяв хрест на Себе і ніс його на Голготу: «І, несучи для себе хрест, вийшов Він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, де Його і розіп’яли» (Йн 19,16-17).
Усі оповіді замовчують деталі щодо хреста, який ніс Ісус, ймовірно, тому, що їхня аудиторія — євреї та греки I століття — була добре обізнана з римлянами і їхніми методами катувань.
Розп’яття було звичайним покаранням для злочинців у Римській імперії і використовувалося як засіб публічного залякування. Тим, хто читав або слухав розповіді про розп’яття Ісуса, не потрібен був детальний опис, оскільки вони точно знали, як це виглядало. Їм не треба було розписувати деталі, бо вони мали безпосередній досвід.
Перекладина чи цілий хрест?
Історик Гершель Шенкс вважає, що деревину було нелегко дістати, тому римляни повторно використовували дерев’яні вертикальні стовпи, які вже були вкопані у землю. Це означає, що кожен, кого засудили до розп’яття, мав нести лише перекладину:
«Згідно з літературними джерелами, засуджені до розп’яття ніколи не несли цілий хрест, попри поширену протилежну думку і попри багато сучасних інсценізацій ходи Ісуса на Голготу. Натомість несли лише перекладину, а вертикальний стовп був встановлений на постійному місці, де його використовували для наступних страт. Як зазначав єврейський історик першого століття Йосиф Флавій, у першому столітті нашої ери деревини в Єрусалимі було настільки обмаль, що римляни були змушені йти за десять миль від Єрусалима, щоб роздобути лісоматеріали для своїх облогових знарядь».
Водночас багато вчених й істориків досліджували Туринську плащаницю, яка, на думку багатьох, є тією самою плащаницею, якою вкрили Ісуса в гробниці. Вони стверджують, що плащаниця надає докази того, що Ісус ніс увесь хрест.
Письменник Гаррінгтон Лекі пояснює, як наукові дослідження плащаниці підтвердили традиційну художню традицію Хресної дороги:
«Використовуючи комп’ютерне моделювання, дослідники виявили, що на Плащаниці було більше двох саден; там було дев’ять слідів крові, що відповідає формі хреста, створеній тиском цілого хреста на Його спину, попри те, що хітон пом’якшував тиск».
Ця теорія також відповідає юдейським законам про нечисті предмети:
«Також висловлювалися припущення, що Ісус мусив нести весь хрест, оскільки брудні, вживані стовпи, вкриті кров’ю та фекаліями, викопували з землі. Ймовірно, це робилося тому, що в такому святому місці, як Єрусалим, і навколо нього релігійний закон забороняв будь-кому торкатися чогось нечистого. Отже, Ісус і два розп’яті з Ним розбійники мали нести і стовп, і поперечину. У більш світських місцях Римської імперії брудний стовп стояв у землі, чекаючи на наступну жертву».
Хоча ми навряд чи колись точно дізнаємося, який саме хрест ніс Ісус, найважливіше те, що Ісус ніс цей хрест, щоб врятувати світ, простити наші гріхи і відкрити браму Небес: «Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані» (Іс 53,5).
фінансово.
Щиро дякуємо!
