Виконавчий комітет УЄФА у зв’язку з російською агресією щодо України переніс фінал Ліги чемпіонів із Санкт-Петербурга в Росії до Сен-Дені, поблизу Парижа, у Франції.
Також вирішено, що міжнародні матчі клубів у національних збірних Росії та України відбуватимуться на нейтральних територіях. Дата фіналу не змінилася: 28 травня, пише Opoka.
«УЄФА прагне висловити подяку і пошану президентові Французької Республіки Емманюелю Макрону за його особисту підтримку і залученість у перенесення найпрестижнішого клубного матчу європейського футболу до Франції під час безпрецедентної кризи. Разом із французьким керівництвом УЄФА буде повністю підтримувати багатосторонні зусилля задля забезпечення порятунку футболістів та їхніх сімей в Україні, які опинилися перед лицем страхітливого людського страждання, нищення і виселення», — написано на сайті європейської Федерації футболу.
Про те, щоб фінал Ліги забрати у рідного міста Путіна, прохання подала, зокрема, група європарламентарів, серед яких — колишній польський футболіст.
Фінал мав відбутися на стадіоні «Зеніта». Росія не приховує свого розчарування рішенням УЄФА. «Це сором, що ухвалено таке рішення. Санкт-Петербург міг забезпечити всі сприятливі умови для організації цього свята футболу», — заявив речник Кремля Дмітрій Пєсков.
Уже кілька днів громадськість звертається до УЄФА з закликами припинити співпрацю з Газпромом, спонсором Ліги чемпіонів. Однак у сьогоднішній заяві європейської федерації не згадано про цей російський державний концерн.
Ще невідомо, що з півфіналом (24 березня, Росі-Польща, місце проведення — Москва). Польська федерація ще вчора, у четвер 24 лютого 2022 р. заявила, що не планує виїзду до Росії і чекає на перенесення матчу на нейтральну територію. Але це рішення залежить від ФІФА, нагадує агенція AFP.
Міжнародна федерація футболу вже заявила, що засуджує агресію Росії стосовно України. ФІФА, сказано в заяві, стежитиме за ситуацією.
Читайте також:
Папа про футбол: побачити в суперникові брата
Ці події для сайту CREDO прокоментував відповідальний за спортивне душпастирство Кам’янець-Подільської дієцезії о. Олег Жарук.
— Здається, що в цій ситуації спорт мав би бути поза політикою, — сказав він, — але Російська Федерація використовує спорт заради того, щоб показати свою силу. Взагалі те, що фінал кубка мав ще відбуватися в Росії, при тому що війна в Україні триває вже вісім років, а ФІФА чи УЄФА дозволили провести фінал у країні-агресорі, на мою думку, щонайменш недоречно. Це показує лояльність всіх організацій, також і спортивних, щодо Росії. І те, що сталося тепер, мені здається логічним, щоби самій Росії показати, що кроки, які вона робить, не тільки неправильні — вона взагалі не шанує права інших людей і держав!
Для Росії спорт — зрештою, як і все, що вона робить, — це засіб для просування своїх ідей, своєї ідеології.
— Роль кожного священника зараз — насамперед просто бути пастирем, утішати, вести, організовувати. Чи є у спортивному душпастирстві якісь особливості сьогодні?
— Для священника найважливіше насамперед, щоб він залишався зі своїми вірними, не покидав їх, завжди був із ними в контакті — чи по телефону, чи коли людина приходить по таїнства, особливо Таїнство Сповіді чи Євхаристії, чи на приватну розмову. Наші спортивні події вчать співпраці, а не конфліктам. Саме цьому був присвячений, скажімо, минулорічний літній чемпіонат дієцезії. Єднання самих команд важливе. Так, вони мають розуміти, що в Україні триває війна, але ми маємо жити далі, молитися далі про мир у нашій державі та робити далі на своїх місцях те, що ми можемо.
— Чи ця повномасштабна агресія не порушила якихось ваших спортивних планів?
— Так, звісно. Цими днями в нас мала відбутися зустріч спортивного душпастирства — директора, заступника, волонтерів; але ці плани ми відклали і незрозуміло, коли зустріч стане можливою. Вступні плани були: великодній турнір для дітей та юнаків, потім — літній традиційний дієцезіяльний чемпіонат для парафіяльних команд; на глибоку осінь планувався волейбольний турнір для дітей. Цього літа ми маємо святкувати 10-річчя нашого спортивного душпастирства, поштовхом для виникнення якого якраз і став чемпіонат парафіяльних команд.
фінансово.
Щиро дякуємо!
