Останніми днями (хочеться сказати: останні кілька днів — але всієї війни лише кілька останніх днів!) у соцмережах житомирських католиків часто видно заклики і запрошення: приносити сірий, зелений, коричневий одяг, можна навіть не різаний, ріжуть на місці. І дають адреси, за якими наш «другий фронт» плете маскувальні сіті для міста.
Однією з таких адрес є храм св. Йоана з Дуклі, центральна точка Житомира. Авторка CREDO, психолог за фахом Леся Яковлева з першого ж дня війни бере якнайактивнішу участь у католицькому спротиві — у молитвах, постах, зборі речей тощо. На сьогоднішнє запитання «що там у вас?» відказує: не дуже то є коли розмовляти, ми зайняті, сітки плетемо!
Як виглядає шостий день війни з погляду того, хто живе у центрі і трудиться в храмі?
— Ранок розпочався з сирен повітряної небезпеки, — каже Леся. — Парафіяни Семінарійного костелу, працівники дитячих садочків, просто охочі жителі міста плетуть маскувальні сітки. Інструкцію з виготовлення подивилися на ютьюбі. Сітки плетемо «з нуля», з ниток, і на основі рибальських сітей. Думаю, що якась частина людей тут і на ніч залишиться. Дух у всіх піднесений. Слава Україні!
Ось із таких ниток, показує Леся Яковлева, плететься основа для маскувальних сіток.
Сітку плетуть на дерев’яній основі, щоб нитки можна було натягувати. Рами теж виготовляються просто на місці.
Тканину ріжуть або навіть просто рвуть. У певному сенсі, це дуже символічно: рвати голими руками.
Виготовлення маскувальних сіток відбувається в катехитичних класах і в коридорі монастиря Братів Менших.
Фото з місця подій: Леся Яковлева
фінансово.
Щиро дякуємо!
