Попільна Середа цьогоріч для багатьох віруючих в Україні, можна сказати, трошки запізнилася. Свій великий (Великий) піст ми розпочали щонайменше тиждень тому.
Але, хай там як, а Попільна Середа це Меса, на яку треба піти, а принаймні — варто. Зі змінами часу комендантської години вечірні Меси в Житомирі то скасовують, то поновлюють, але принаймні є кілька денних. Я прийшла ще до початку Євхаристії на 16.00, щоби встигнути поспілкуватися з о. Віталієм Безшкурим — як цими днями живе парафія св. Софії в умовах раптової війни?
Але перш ніж ми змогли розпочати розмову, озвався дзвін на вежі. Дзвони в ці дні не сповіщають годин дня ані церковних свят: вони б’ють повітряну тривогу. Не всюди чутно сирени, і не всі містяни мають на телефонах сповіщення або підписку в інтернеті. А церковні дзвони вже тисячоліттями слугують для оповіщення людей. Такий ось у Церкви давній-давній «лайфхак». А особливо з початком Посту цей символ церковних дзвонів стає особливо промовистим: як від Меси Великого Четверга і до самого ранку Воскресіння Христового по храмах змовкають дзвони та органна музика, так і тут. Цілком очевидно, що «по-справжньому» церковні дзвони тепер битимуть тільки коли буде проголошено перемогу.
В укритті під храмом облаштували кілька «кімнат» (про них розповідав недавно єпископ Олександр Язловецький). У найдальшій і найтеплішій уже обладнано спальні місця, є ковдри, а сусіди, які сюди збігають, зачувши сигнал, приходять сюди і з дітьми, і з домашніми тваринами.
Також це підземелля виглядає як чистий і відвертий символ усього нашого стану справ. Бо сусіди з дітьми ховаються у найдальшому приміщенні, а перед ним, у «передньому відділенні», парафіяни запалюють свічку і розпочинають молитву. Бо чого сидіти просто так? А Церква завжди перед «простим народом», захищає собою і молиться.
Також символічним виглядало те, що на Месу ми пішли після відбою тривоги, на четвертій Славній таємниці: Взяття Діви Марії на небо з душею і тілом. Отак усі, хто був в укритті, «з душею і тілом», перейшли до храму, де розпочалася Свята Меса. Без співів, і навіть не тому що «не до того», а просто щоб не сповільнятися ані на хвилину. Отець Микола Піщик, вікарій парафії, саме дочитав послання єпископів та посвятив попіл для посипання голів, як знов озвався дзвін на вежі, а настоятель, вийшовши з конфесіоналу, сказав: оголошено повітряну тривогу, хто боїться, пройдіть у сховище.
Усі присутні дружно піднялися. Але не для того, щоб іти ховатися, а вишикувалися в процесію до вівтаря, щоб прийняти посипання попелом. «Покайся і віруй в Євангеліє» — звична фраза для католика. Сьогодні вона означає «живи добре і віруй у Добру Новину». Вір у добрі новини. Євангеліє — це надія.
Поки Меса тривала далі, настав відбій повітряної тривоги, і ми нарешті змогли поспілкуватися з о. Віталієм Безшкурим.
— Як живе парафія? В нинішніх умовах — у єдності з цілою Україною. Багато людей, що зосереджуються навколо парафії, служать допомогою. Ми, наприклад, збираємо харчі для нашої територіальної оборони. Зібрали — передали. Відкрили, як бачите, наші підземелля. Коли я бачу, як наші сусіди приходять із домівок, то розумію, що тут більш годящі умови для того, щоб переховуватися. Також підземелля може ставати укриттям, коли люди в храмі є на Службі Божій.
При нашій парафії багато чого діється, бо саме тут — центральний осередок обласного «Карітасу». Сюди звозять їжу, перепаковують, розвозять на блокпости, і так далі.
У цю неділю на Месах було набагато менше людей, ніж зазвичай, майже не було дітей, що цілком зрозуміло. І я сам, як настоятель, сприймаю це з повним розумінням. Я чув докори — мовляв, навіщо виїжджають. Але люди хочуть рятуватися і рятувати дітей. Батьки, які хочуть зберегти своїх дітей, — це нормально. Люди, які виїжджають подалі від небезпеки, — це нормально. А ми, священники, і я як настоятель, залишаємося на місці, я нікуди не виїжджаю і буду тут завжди.
Ми розуміємо, що не всі люди можуть зараз приходити до храму. Тому ми підтримуємо зв’язок різними способами: через телефони, по вайберу, через фейсбук. Нам пишуть, запитують, ми відповідаємо. Те, чим можемо допомогти віддалено.
Натомість безпосередніх виїздів до Польщі парафія не організовує. Коли хтось їде машиною за кордон і може взяти якогось біженця з собою — координуємо. Наш мер оголосив, що тепер із Житомира до Львова щодня о 13:00 ходитиме безкоштовний поїзд для тих, хто виїжджає, тож ми хіба що можемо допомогти зібратися. Люди до нас звертаються, приїжджають навіть цілими родинами, ночують у нас і їдуть далі. В парафіяльному домі є кілька гостьових кімнат, де можна перепочити, ми їх відкрили для потребуючих. Відправили людей і на Львів далі, і на Кишинів, і в інших напрямках на захід — чим можемо, допомагаємо.
Для тих, хто не може приходити на Святі Меси, але хоче залишатися в молитовній єдності з парафією, ми поновили трансляції недільної Святої Меси о 10:00 на нашій ФБ-сторінці.
Додаткова інформація: Укрзалізниця зробила всі рейси зі сходу в напрямку заходу України евакуаційними і закрила продаж квитків на них. Із гарячих точок можна виїхати такими поїздами:
№1/2 Константинівка – Івано-Франківськ
№3/4 Запоріжжя – Ужгород
№5/6 Маріуполь – Рахів
№7/8 Київ – Чернівці
№15/16 Харків – Рахів
№17/18 Харків – Ужгород
№21/22 Харків – Трускавець
№25/26 Одеса – Рахів
№29/30 Київ – Ужгород
№31/32 Кривий Ріг – Ужгород
№35/36 Одеса – Перемишль
№37/38 Одеса – Ужгород
№41/42 Дніпро – Трускавець
№45/46 Краматорськ – Ужгород
№49/50 Київ – Трускавець
№55/56 Київ – Рахів
№57/59-№58/60 Київ – Ворохта, Чоп
№77/78 Одеса – Ковель
№81/82 Київ – Ужгород
№85/87-86/88 Новоолексіївка – Львів, Ковель
№91/92 Київ – Львів
№95/96 Київ – Рахів
№97/98 Київ – Ковель
№114/113-142/141 Лиман – Львів
№119/120 Запоріжжя – Львів
№129/130 Кременчук – Ворохта
№149/150 Полтава – Чернівці
№135/136 Одеса – Чернівці
№249/250 Київ – Чернівці
№749/750 Київ – Івано-Франківськ
№ 705 Дарниця – Київ Пас – Львів
№ 715 Дарниця – Київ Пас – Львів
№ 723 Харків – Львів
№ 747 Київ – Тернопіль.
Посадка на ці поїзди, як і на інші евакуаційні, пріоритетна для дітей, жінок та літніх людей. Час відправлення та маршрут поїздів може змінюватись залежно від оперативної ситуації.
фінансово.
Щиро дякуємо!
