9 березня 2022 р. на Закарпаття прибув кардинал Майкл Черни, спеціальний представник Ватикану у справах благодійної допомоги жертвам війни Росії проти України.
Його Еміненція зустрівся з місцевими єпископами, духовенством та представниками влади, повідомляє сайт Мукачівської дієцезії РКЦ. Участь у зустрічі взяли також Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії єпископ Микола Петро Лучок та президент «Caritas-Spes Україна» о. Петро Жарковський.
Кожен із єпископів та представників спільнот поділився досвідом: як болісним, пов’язаним із війною, так і силою взаємодопомоги, яку ми відчуваємо на всіх рівнях.
Єпископи звернулися до кардинала Черни з проханням, щоб Папа теж витривало робив усе від нього залежне для припинення цієї війни.
Кардинал Черни передав благословення від Святішого Отця й наголосив: «Україну підтримує весь християнський світ та молиться за припинення війни».
Напередодні, в інтерв’ю для Vatican News, кардинал Черні сказав:
— Моя подорож — це мандрівка молитви, пророцтва та викриття. Я виїжджаю з Рима 8 березня, щоб дістатися Будапешта, зустрічатися з біженцями та переміщеними особами, а також тими, хто їх вітає та допомагає їм. Тим часом кардинал Конрад Краєвський, Папський розподілювач милостині, вже прибув у Польщу і зробить те саме в регіонах на кордоні з Україною.
Апостольський Престол — про це виразно сказав Папа Франциск під час молитви «Ангел Господній» у неділю 6 березня — «готовий зробити все, щоб поставити себе на службу цьому миру». Моя місія в Україні є знаком, і моє завдання полягає в тому, щоб донести до тих, хто страждає, присутність і близькість не лише Папи, а й усього християнського люду.
Я їду, щоб особисто оцінити ситуацію, і сподіваюся, що зможу принести якусь матеріальну допомогу; але їду насамперед щоб зустрітися з людьми, бути з ними. Це пророцтво присутності й близькості, які можуть здаватися слабкими, навіть незначними відповідно до логіки світу та сили зброї. Однак це не так; бути поруч зі своїм народом, зі своїми дітьми, які страждають, — це шлях, який Бог вибрав, щоб увійти в історію світу, навіть ціною потрапляння на хрест. Моя подорож буде подорожжю викриття. Історія українських біженців — не нова, вона розгортається за драматичним сценарієм надто багатьох конфліктів, які кривавлять наш світ і часто забуті. З тією ж швидкістю, з якою за кілька днів мільйони людей змушені були покинути свої домівки, вже приходять новини про те, що на кордонах і в країнах першого прийому запущено машину торгівлі людьми та незаконного ввезення мігрантів. До драматизму війни та переміщення додається і драма рабства. У місії, яку виконуватиме наша невелика делегація, ми приділимо велику увагу цьому питанню, а також іншому, не менш болючому моменту: маргіналізації, а іноді й неприйняттю, яких зазнали африканці й азіати, які жили в Україні, а зараз утікають разом із рештою населення. Це питання важко вирішувати в такий напружений час, але надзвичайно важливо це робити. Ми всі — діти одного Отця, і братерство не знає кордонів: таким є значення обіймів Папи і Церкви, які я несу всім, кого зустрічатиму.
фінансово.
Щиро дякуємо!
