Християнська служба порятунку пропонує свій «декалог українця», виходячи з актуальних умов, у яких християнин повинен залишатися християнином, а крім того — бути активним, ставати до духовного бою.
1.Християни сьогодні покликані бути солдатами. Маємо захищати країну зі зброєю в руках: на землі, на морі і в повітрі. Бо справедлива оборонна війна таки є, попри поширені в наш час лукаво-пацифістські викрутаси у різноманітних «богословських» середовищах. Просто християни ведуть таку війну не з ненависті до ворога, а в ім’я Любові до довіреної Господом родини, громади, держави, нації та рідної землі.
2.Християни сьогодні покликані бути капеланами. Маємо служити нашому війську як духівники, наставники та натхненники. Маємо бути духовним стрижнем, душевною опорою, моральним авторитетом та надійним плечем для бійців на лінії вогню — ось велич і краса цього покликання. Священник, психолог, парамедик, бойовий побратим і просто вірний друг… Усе перелічене вміщається в одне слово: капелан.
3.Християни сьогодні покликані бути миротворцями. Евакуація мирних мешканців під ворожими обстрілами. Забезпечення найнеобхіднішим цивільних людей, що страждають від наслідків війни. Служіння у бомбосховищах, госпіталях та кризових гуманітарних центрах. Допомога біженцям на дорогах, вокзалах, тимчасових притулках… Омивати кров, осушувати сльози і творити справи милосердя — місія миротворців.
4.Християни сьогодні покликані бути кібербійцями. Це означає розвінчування ворожих фейків і протидію розпалюванню паніки в інформаційному просторі країни. Донесення достовірних відомостей про реалії цієї війни у закордонні інтернет-аудиторії, а особливо російську та білоруську. Протидія впливові інформаційних каналів російської пропаганди на наших теренах… Маємо воювати і на цьому фронті гібридної війни з російським агресором.
5.Християни сьогодні покликані бути правдомовцями. Маємо стати дієвими та безстрашними свідками правди про воєнні злочини, що їх російські окупанти чинять щодо нашого народу. Маємо стати гучним і безкомпромісним голосом нашого народу в міжнародному християнському просторі, який надто часто воліє залишатися в зоні комфорту псевдохристиянської «миротворчості», не називаючи явно зло злом, а ката — катом.
6.Християни сьогодні покликані бути громадськими лідерами. Бути активними учасниками перебудови життя територіальних громад і парафіяльних спільнот там, де достатньо мирно, на засадах самоорганізації, самопомочі та самооборони. Запровадження локальних форм взаємодопомоги та опіки над найменш захищеними; зокрема, над родинами воїнів. Перетворення громад у центри національного спротиву, фронтового тилу і цивільного захисту. Розвиток горизонтальної кооперації у громадах в економічній та соціальній сферах. Адаптація та інтеграція вимушених переселенців у життя місцевих громад.
7.Християни сьогодні покликані бути духовними воїнами для української держави. Ми повинні стати духовним щитом і молитися про захист наших воїнів і мирних людей, наших міст і сіл від бомб та куль московських окупантів! Маємо молитися не просто за мир за будь-яку ціну, а за повну і незаперечну Перемогу нашого народу над ординським агресором — бо лише так здобувається реальний Мир для нації вільних людей, а не стада рабів.
8.Християни сьогодні покликані бути духовними заступниками для українського народу. Маємо стати духовним мечем і здійснити покаяння за гріхи цього та попередніх поколінь українців. Спокутуючи ці гріхи від імені нашого народу, маємо руйнувати духовні твердині в його історії, спираючись на які, сатана отримує простір для множення руїни на нашій землі. Маємо освятити нашу країну і дозволити Богу силою Його Слова здійснити нове духовне пробудження у житті нашої нації.
9.Християни сьогодні покликані бути духовними місіонерами для пострадянського простору. Маємо стати духовним списом проти «руского міра» і воювати за прозріння, пробудження й визволення народів російської федерації та країн-сателітів, за падіння злочинного кремлівського режиму, за крах бутафорної тоталітарної імперії. Маємо стати в духовному проломі — за подолання впливу на російське населення різноманітних провладних окультних утворень, шаманських зграй та адептів «політичного православ’я».
10.Християни сьогодні покликані бути благовісниками. Маємо провадити українців до усвідомлення, що саме Єдиний Бог є істинним Творцем нашої майбутньої Перемоги, в той час як усі ми є знаряддями в Його руках. Маємо закликати українців до поклоніння та довіри Богу, щоби жодним чином не обмежити Його суверенну дію у творенні сучасної історії нашого народу. Маємо переконати українців, що гасло «Слава Україні» має реальний сенс лише в поєднанні з гаслом «Слава Ісусу Христу», а Україна має бути для кожного з нас понад усе — однак не понад Бога. Із наших уст мають виходити благословення і благовіщення, а не прокльони і матюки. Так переможемо!
У повноті реалізуючи цей Декалог, ми діємо тут і зараз на славу Божу і на благо Батьківщини. Однак водночас наш духовний погляд має бути спрямований не лише на поточну ситуацію, а й поза видимий горизонт близької історичної перспективи для нашого народу та людської цивілізації загалом.
Ми впевнені, що переможемо у боротьбі зі смертоносним «рускім міром» — гримучою сумішшю окультизму, фейкових цінностей, сплюндрованої історичної пам’яті та імперських амбіцій «москви-третього-риму». Ми остаточно і назавжди поховаємо «рускій мір» на українській землі, бо всюди, куди проникає ця духовно-світоглядна субстанція, вона сіє лише хаос, кров і руїну, а народи, які нею інфікуються, перетворюються в біомасу без віри, самоідентифікації та майбутнього. Такі нації стають частиною воїнства біблійного «Гога і Магога» та пожинають прокляття ворогів Божого народу, а значить, і ворогів самого Ягве. З Божою допомогою, ми не допустимо такого майбутнього для українців! І не лише для українців. На нас іще очікує Місія в дусі Фатімського об’явлення.
Ми знаємо, що сказане вище збудеться. Бо віримо в Божі обітниці й Божу справедливість. Але чи вже бачимо всю мозаїку, на яку як християни маємо зважати, спираючись на есхатологічні знаки часу? Адже того світового порядку, який ми знали станом на ранок 24 лютого, уже немає. Взагалі немає. І не лише для нас, а й для всього людства. Що це за нова реальність, в якій ми уже живемо останні тижні, поки що не усвідомлюючи повною мірою її істинної суті? Яке місце у цій реальності уготовано Господом нам, українцям? До чого має бути готова Христова Церква уже завтра?
Тому в доповнення до викладеного вище Декалогу стверджуємо: християни сьогодні покликані бути пророками. Маємо неперервно чувати, стоячи в духовному проломі на межі епох.
Ісус прийде вдруге, на схилі Останніх днів, як Переможець і Цар. А ми всі — Його Церква, що зветься на цьому етапі історії людства Церквою, об’явленою Святим Духом (ККЦ 767-768). Ми покликані в повноті бути — сьогодні, завтра і до кінця епохи — сіллю землі та світлом світу, а також vox clamantis in deserto — голосом, волаючого в пустелі, який вирівнює дорогу Господу, що гряде. Не зважаючи на те, з якими саме викликами, загрозами, спокусами чи випробуваннями ми зіткнемося на цій Дорозі, маємо завжди бути готовими, вірними та непохитними пілігримами Христа.
Слідом за легендарними мексиканськими крістерос піднесімо над нашими головами прапор нашої боротьби з надписом:
VIVA CRISTO REY! — СЛАВА ХРИСТУ ЦАРЮ!
Андрій Оленчик,
програмний координатор Християнської служби порятунку, член Генеральної Капітули Ордену Лицарів Святого Йоана Павла ІІ
Постер © Андрій Єрмоленко
фінансово.
Щиро дякуємо!
