Роздуми

Чи вдасться зупинити російське зло цього разу? Кілька думок про присвячення Непорочному Серцю

25 Березня 2022, 13:29 4476

Оскільки сьогодні ми є свідками поновлення російської військової агресії та чуємо про намір Папи Франциска присвятити Україну і Росію Непорочному Серцю Марії, об’явлення Богородиці у Фатімі та Її прохання знову хвилюють багатьох католиків.

Не тільки агресія Росії, а й наші внутрішні негаразди повинні нагадувати нам про фатімське послання. Протягом останніх років ми бачили, як марксистська ідеологія проникла в основне суспільне русло, поп-культуру, освіту та урядову політику. Соціалізм у сфері економіки популярний серед молоді, а уряди здійснюють моторошний контроль над нашим повсякденним життям. Молоді люди схильні до атеїзму і нерелігійності. Ліві дедалі ревніше віддані «антитаїнству» абортів, які вперше були легалізовані у Радянському союзі на початку ХХ століття. Все це можна розглядати як «помилки Росії», про які попереджала Богородиця. 

Під час свого об’явлення фатімським візіонерам 13 липня 1917 року Марія попередила, що Росія поширить свої помилки по всьому світу, якщо не будуть виконані дві речі. По-перше, Папа у єдності з усіма єпископами повинен присвятити Росію Її Непорочному Серцю. По-друге, католики повинні приймати Причастя у намірі відшкодування гріхів проти Її Непорочного Серця, що сьогодні широко відоме як практика Перших субот місяця. У своїх наступних об’явленнях Богородиця повторила ці прохання, сказавши: «Якщо Мої прохання будуть вислухані, Росія навернеться і буде мир;  якщо ж ні, то вона поширить свої помилки по всьому світу, викликаючи війни і переслідування Церкви. Добрі будуть замучені, Святіший Отець багато страждатиме, різні народи будуть знищені».

Протягом кількох десятиліть прохання Марії про присвячення Росії не були почуті — або, принаймні, не повністю. Все, про що Вона попереджала, відбулося. На той момент, коли святий Йоан Павло ІІ нарешті виконав Її прохання 25 березня 1984 року, помилки Росії, до яких входять не лише комунізм і марксизм, а й спонсоровані державою атеїзм та аборти, вже поширилися по всьому світу. З цієї причини, хоча Йоан Павло ІІ і сказав, що вирішив не називати Росію на ім’я на прохання ватиканських дипломатів, щоб уникнути можливих політичних наслідків, ми можемо вважати, що він провіденційно присвятив Непорочному Серцю весь світ (включно з Росією), бо проблема більше не містилася у самій лише Росії.

Ісус і Марія сказали сестрі Лусії, що присвячення відбулося надто пізно для уникнення цих кар, але разом із тим, якщо їхні прохання будуть нарешті виконані, Росія навернеться і у світі настане період миру.

Багатьом здавалося, що наслідки присвячення 1984 року не відповідають цій обіцянці. Хоча Радянський союз розпався невдовзі після нього, багато в чому — завдяки зусиллям самого Папи Йоана Павла ІІ; і хоча Росія перестала бути комуністичною державою, не можна говорити про її повне навернення. Хоча світ був звільнений від загрози радянської агресії, було би перебільшенням сказати, що період після 1984 року був періодом тотального миру.

З іншого боку, сестра Лусія, яка підтвердила, що присвячення 1984 року було «прийняте небом», сказала також, що обіцяне навернення Росії не означає навернення всього народу у католицизм, а означає натомість поворот від комунізму та переслідувань решти світу. Маючи на увазі широке значення португальського слова «навернення», вона додала: «Слово “навернення” означає зміну. Це не означає, що зло зникне, це означає навернення від зла до добра».

У дискусіях про те, чи правильно було виконане присвячення 1984 року, люди часто не зважають на те, що присвячення було лише однією з необхідних умов. Сестра Лусія казала, що недостатньо людей робить інші речі, про які просила Богородиця.

Важко збагнути, чому кілька хороших Пап за кілька десятиліть до Йоана Павла ІІ не змогли належним чином присвятити Росію Непорочному Серцю. Але потім я дивлюсь на себе і питаю себе, чому я не роблю тих простих речей, які, як я знаю, можуть змінити на краще моє життя і весь світ? Безсумнівно, присвячення Папи Франциска буде корисним, і ми дуже про це молимося, але те, що ще потрібно зробити з огляду на фатімські прохання, це відповідальність не Святішого Отця, а всього Божого люду.

Невиконання католиками прохань Ісуса і Марії — це трагічно, враховуючи, що немає нічого простішого для виконання, ніж практика Перших субот. Ми щодня читаємо, розмірковуємо, сперечаємося та нарікаємо на все зло у своєму народі і Церкві. Ми втрачаємо спокій, нехтуємо своїм життєвим станом і грішимо тим, як ми реагуємо на поточні події. Ми розважаємо себе теоріями занепаду, але мало робимо для того, щоб зупинити його у царині, яка справді має значення — царині духовної боротьби. 

У об’явленнях, підтверджених Церквою, сказано, що коли ми приступатимемо до сповіді, прийматимемо Причастя, молитимемося Розарій та медитуватимемо 15 хвилин на місяць, сила Непорочного Серця Марії перетворить світ на щось прекрасніше, ніж ми бачили досі у своєму житті. Нам сказали і що станеться, якщо ми цього не робитимемо. І це сталося.

Коли ж ми будемо слухати? Богородиця сказала, що Її прохання у кінцевому підсумку будуть виконані, і Її Непорочне Серце переможе. Чи досягнемо ми цього у наші часи? Чи ж світові доведеться ще глибше зануритися у нещастя і сатанинське рабство, поки майбутнє покоління, принижене майже до смерті Божими карами, нарешті не вирішить, що достатньо цього?

Не потрібно зволікати. Як тільки ми почнемо виконувати це найлегше з Божественних прохань, ми зможемо робити й інші речі, передбачені фатімським посланням для навернення нас самих і бідних грішників. Це повинно відбутися у дусі особистого навернення, бо молитви, які творять для того, щоб змінити світ, але не себе, не є молитвами, угодними Богу. 

Ті, хто використовують Фатіму як ще одну палицю, щоб бити своє церковне керівництво, або плести теорії, які не мають нічого спільного з особистим наверненням, багато роблять для дискредитації послання Богоматері та приватних об’явлень загалом в очах своїх побратимів-католиків. Проте зловживання об’явленнями Марії з боку їхніх фальшивих шанувальників — не привід ігнорувати їх.

Переклад CREDO за: Томас В. Мірус, Catholic Culture

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: