Роздуми над Словом Божим на суботу IV тижня Великого Посту
Найбільше нещастя для людини — не те, що вона стикається зі злом, а те, що починає брати в ньому участь. Приймає правила гри, визначені злом. Так відбувається через брак належного розпізнання. Людині здається, що, вступаючи у гру зі злом, вона зуміє вберегти щось добре. Але компроміс зі злом робить так, що людина щоразу більше заплутується, щоразу менше панує над тим, що робить, а наслідком стає те, що вона сама починає чинити таке зло, про яке спершу навіть і не думала, що на таке здатна…
Фарисеї входять у гру зі злом. Хочуть уберегти свою самодостатність, свою вірність Богу, свої релігійні приписи, які їм гарантують — на їхнє переконання — прихильність Бога. Ісус їм заважає, бо руйнує їхню впевненість у собі, їхню «праведність». Тому вони неприхильні до Нього. Намагаються Його змінити, збити з путі, скомпрометувати в очах людей. Їм це не вдається, ну а поскільки для них важливі вони самі, а не Бог чи правда, то від неприязні вони поступово переходять до щоразу сильнішої ворожості. Зрештою вони хочуть Його убити, і їм це вдається.
Таємницю Ісуса становить те, що, маючи у своєму розпорядженні абсолютні засоби захисту від несправедливості — Він же Син Божий, — Він цієї можливістю не скористався. Добровільно прийняв на себе хрест, який на Нього накладали інші. Прийняв зло, аби воно було перемінене зсередини міццю дарування себе. Ісус не приймає правил, які нав’язує зло. Замість увійти в гру зла, Він приймає зло на себе.
Ісус має програму добра, відповідно до якої зло перестає бути таким руйнівним. Міць Євангелія полягає в тому, що воно таке просте і ясне. Навіть стражники, послані арештувати Ісуса, самі були «впіймані» Його вченням (пор. Йн 7, 45-46). Попри всі засоби, вжиті проти Ісуса, попри натиск старших народу і фарисеїв, у натовпі знайшлися ті, хто увірував у Нього. Отож яку міць має вчення Ісуса, що розвалює плани зла, робить його безсилим?
Це пояснює перше читання, слова пророка Єремії: «Дай мені побачити Твою відплату їм, бо на Тебе покладавсь я в ділах моїх» (Єр 11, 20). Пророк зрікається помсти, віддає себе у руки Бога, ввіряє себе Отцю Небесному. Все це запускає в дію глибини Божої благодаті, яка перемінює цей світ зсередини, знищуючи духовні джерела зла.