Євангельська розповідь про зустріч Ісуса з жінкою-перелюбницею та її обвинувачами стала для Папи Франциска нагодою наголосити, що Бог завжди прощає, а критерієм перевірки нашого серця є те, чи ми відчуваємо потребу в спасінні та в Божому прощенні.

Завжди є небезпека не розуміти Ісуса, мати Його ім’я на устах, але спростовувати це своїми вчинками, навіть підносячи знамена з хрестом. Сувора пересторога пролунала з вуст Папи Франциска під час проповіді, яку він виголосив у неділю, 3 квітня 2022 р. Папа очолив Святу Месу на площі перед парафіяльним храмом у містечку Флоріані, що поблизу Ла-Валлетти, столиці Мальти, повідомляє Vatican News.

Серед учасників богослужіння були представники інших конфесій та релігій, а серед прапорів майоріли також українські. На цьому ж місці Святу Месу служив святий Йоан Павло ІІ у 2001 році та Бенедикт XVI — у 2010-му.

Ісус, який навчає, та Його слухачі

Папа Франциск зосередив свою проповідь на євангельському читанні про те, як до Ісуса привели жінку, впійману на перелюбі, щоби подивитися, як Він чинитиме суд над нею. Святіший Отець звернув увагу, що цей епізод розпочинається розповіддю про те, як Ісус на світанку знову прийшов до храму, де навчав, а люд горнувся до Нього. Божий люд від самісінького ранку шукає Ісуса, прагне слухати Його, він «не вдовольняється храмом, спорудженим із каміння, але згуртовується навколо особи Ісуса». Але в цій «школі Ісуса» залишаються вільні місця. Серед слухачів відсутні жінка-перелюбниця та її обвинувачі. Одна загубилася, шукаючи щастя помилковим шляхом, інші не приходять, бо вважають, ніби все знають…

Хробак лицемірства

Папа запросив замислитися над цими «відсутніми», розпочавши від книжників і законовчителів. В них бачимо людей, «які хваляться тим, що вони праведні, що зберігають Божий закон». Водночас вони не звертають увагу на свої помилки, «але дуже уважні, вишукуючи помилки інших». До Ісуса ж приходять не для того, щоб послухати Його, але щоб «мати підставу звинуватити Його». Для цього, немов якусь річ, використовують іншу особу, зневажливо вказуючи на неї як на «оту жінку» та вимагаючи каменувати. Й усе це чинять, «прикриваючись славою релігійних людей».

«Браття, сестри, ці персонажі говорять нам про те, що також і в нашу релігійність можуть проникнути хробак лицемірства та вада тикати пальцем. У кожному часі, в кожній спільноті. Завжди є небезпека не зрозуміти Ісуса, мати на устах Його ім’я, але заперечувати Його вчинками. Це можна чинити також підносячи стяги з хрестом», — сказав Святіший Отець. Перевіркою того, чи ми перебуваємо в школі Ісуса, є те, «як ми дивимося на ближнього і як дивимося на себе самих».

Істина серця

За словами Папи, Ісус показує нам, що на ближнього треба дивитися поглядом милосердя, а не поглядом  засудження. Той, хто вважає, що «захищає віру, тикаючи пальцем в інших», може навіть мати релігійне бачення, але воно далеке «від духа Євангелія». А щоби зрозуміти, чи ми є справжніми учнями Христа, мусимо перевірити свій погляд на себе самих. Обвинувачі жінки переконані, «що вже не потребують вчитися», їхня зовнішня складова досконала, але їм «бракує істини серця». Вони є уособленням тих віруючих, які «роблять із віри фасад, у якому тим, що прославляється, є урочисте зовнішнє, але бракує внутрішньої вбогості». Для Ісуса вартісним є бути відкритим і відчувати потребу спасіння. Господь «не вдовольняється зовнішнім, а шукає істину серця», і коли відкриваємо Йому серце в правді, «Він може чинити чуда в нас».

Життя, перемінене прощенням

Саме це, як зауважив Наступник святого Петра, бачимо в жінці. Хоч її ситуація виглядає скомпрометованою, та перед її очима відкривається новий немислимий горизонт. «Ніхто тебе не осудив? — каже Ісус. — І Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши». З цього вчимося, що «кожне зауваження, якщо не спонукуване любов’ю та не містить любові, ще більше губить того, хто його отримує». Бог, натомість, «завжди залишає відкритою можливість і щоразу вміє знаходити дороги визволення та спасіння».

«Життя цієї жінки перемінюється завдяки прощенню. Тут зустрілися Милосердя й нікчемність. Милосердя й мізерність. І жінка змінюється. Можемо навіть припустити, що, прощена Ісусом, також і вона навчилася прощати. Можливо, у своїх обвинувачах вона побачила вже не суворих людей із лихими намірами, але тих, що дозволили їй зустріти Ісуса», — сказав Папа. Господь бажає, щоб також і ми, Його учні, прощені Ним, «ставали невтомними свідками примирення», свідками Бога, для якого немає  слова «втрачений назавжди», Бога, «який завжди прощає», який «не перестає вірити в нас і щоразу дає можливість розпочати наново».

Повернутися до школи Бога надії

Саме таким, за словами Святішого Отця, є Господь Ісус, якого «насправді пізнає той, хто переживає досвід Його прощення», відкриваючи, подібно до цієї жінки, що «Бог навідується до нас через наші внутрішні рани». І сьогодні ця жінка, що повертається у світ «оздоровленою Ісусовим прощенням», заохочує нас «знову повернутися до школи Євангелія, до школи Бога надії, який завжди вражає».

«Якщо наслідуватимемо Його, то не відчуватимемо потребу зосереджуватися на викритті гріхів, але з любов’ю посвятитися шуканню грішників. Не будемо рахувати присутніх, але йтимемо шукати відсутніх. Не будемо знову тикати пальцем, але почнемо вислуховувати. Не відкидатимемо зневажених як непотріб, але дивитимемося як на перших на тих, кого вважають останніми. Цього, браття і сестри, сьогодні нас навчає Ісус своїм прикладом. Дозвольмо Йому здивувати нас і з радістю приймімо Його новизну», — підсумував Папа.