У Церкві в день 6 квітня згадують різних святих; є серед них ім’я П’єріни Морозіні — мучениці, яка загинула, захищаючись від зґвалтування.
Блаженну П’єріну виніс до слави вівтаря св. Йоан Павло ІІ.
П’єріна народилася в січні 1931 року в північній Італії, у Фйоббо поблизу Альбіно, що в провінції Бергамо. Її батько був нічним сторожем у місцевій фабриці, а мати займалася домом і дев’ятьма дітьми. П’єріна була найстарша. Сім’я була дуже релігійна, хоч і жила вбого.
Починаючи з шести років життя, П’єріна щодня брала участь у Святій Месі, а за рік приступила до Святого Причастя. Щоби встигнути на Месу до храму, треба було раненько вставати і долати півгодинну дорогу.
Дівчинка дуже добре навчалася, була здібною. Вона хотіла навчатися далі, але мусила підтримувати сім’ю, яка була у скрутному фінансовому становищі. Отож в 11 років П’єріна почала вчитися кравецької справи.
У 15 років вона вже пішла працювати у прядильню вовни в Альбіно, за кілька кілометрів від їхнього села. Батько щораз сильніше хворів і зрештою вже не міг працювати. П’єріна працювала на фабриці по дві зміни, денну і вечірню. Як визнала сама дівчина, «не можу жити без Святої Меси», а тому вставати їй треба було дуже рано, щоби встигнути перед роботою хоч на частину богослужіння.
Дівчина багато читала, особливо ж побожні книжки та життєписи святих. Читала вона і про св. Марію Ґоретті. Ця свята стала для неї великим взірцем для наслідування. П’єріна Морозіні була серед тих, хто в Римі молився на беатифікаційній Месі Марії Ґоретті. Тоді вона сказала до подруг: «Яка б то була для мене радість — померти, як Марія Ґоретті!»
Вочевидь дівчині не йшлося про бажання бути зґвалтованою: вона прагнула зберегти чистоту і незайманість, щоб увійти в Небо.
Молитва до св. Марії Ґоретті, діви і мучениці
П’єріна активно брала участь у діяльності парафіяльної Католицької акції. Вона навчала дітей катехизму, піклувалася про покликання і збирала пожертви на утримання духовної семінарії. Відвідувала хворих, вступила до Третього ордену св. Франциска. Все своє життя жертвувала Богові, склавши обітниці чистоти, вбогості й послуху. Двічі на рік поновлювала це своє приречення: на урочистість Зіслання Святого Духа і на Непорочне Зачаття.
Вона кожний свій день розпочинала приватним жертвуванням себе Богу, просячи Його, щоби дав їй простоту і чистоту. Вона хотіла бути корисною для ближніх. Щодня просила, щоб Господь уділив їй «благодать тихості й лагідності, яку проносять спокійні думки».
Це була сумлінна й віддана працівниця. Вміла прийняти страждання і поставитися до нього як до дару від Бога. Дякувала Богу за всі благодаті. Щодня просила Бога, щоби зробив її чистою, святою і досконалою.
Того фатального дня, 4 квітня 1957 року, вона працювала в ранковій зміні. По дорозі додому на неї напав 20-річний молодик. П’єріна захищалася від зґвалтування, але він вдарив її каменем у голову. Дівчина ще зробила кілька кроків — і впала на землю.
Місце мучеництва
Коли сестра не прийшла додому вчасно, брат Санто почав непокоїтися. Він вийшов їй назустріч і знайшов тіло, що лежало посеред дороги. П’єріна була поранена, але, здавалося, розуміла, що брат їй казав. Сама, однак, не була спроможна нічого промовити. Настоятель, якого покликали, уділив їй таїнства. Дівчину відвезли до лікарні у Беневенто, але рани на голові були надто серйозними, її не вдалося врятувати. Через два дні вона померла.
1983 року тіло П’єріни Морозіні перенесли з цвинтаря до храму. Виявилося, що воно нетлінне. Йоан Павло ІІ беатифікував її 1987 року.
П’єріна Морозіні зазнала мученицької смерті, захищаючи свою чистоту, і тепер заступається за жертв зґвалтувань.
Переклад CREDO за: Павел Косінський SJ, DEON